Кучеренко Анатолій Олексійович

Анатолій Олексійович Кучеренко (нар. 27 березня 1940(19400327), Київ, УРСР — пом. 25 грудня 2006, Київ, Україна) — радянський і український актор та кінорежисер.

Анатолій Кучеренко
Ім'я при народженні	Анатолій Олексійович Кучеренко
Дата народження	27 березня 1940(1940-03-27)
Місце народження	Київ, Українська РСР, СРСР
Дата смерті	25 грудня 2006(2006-12-25) (66 років)
Місце смерті	Київ, Україна
Громадянство	СРСР→ Україна
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія	кіноактор, кінорежисер
Заклад	Кіностудія ім. О. Довженка
Членство	Національна спілка кінематографістів України
IMDb	ID 8057181

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кучеренко.

Життєпис

Народився 1940 р. в Києві в родині військовослужбовця.

Закінчив Медичне училище (1959) і Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.

З 1972 р. працював на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка. Був асистентом режисера та другим режисером кінофильмів.

У 1996—1998 рр. — ведучий, актор і режисер ряду передач на ТРК «НАРТ» («Святі дзвони», «Духовна бесіда», «Кіноконтрасти» тощо).

Був членом Національної спілки кінематографістів України.

Трагічно загинув 25 грудня 2006 року^[1], потрапивши під машину на пішохідному переході ^[2]

Фільмографія

Ролі у кіно

• 2006 — Опер Крюк (Сєдов)
• 1999 — Що сказав небіжчик
• 1998 — «Глухий кут»
• 1997 — Все те, про що ми так довго мріяли (епізод)
• 1991 — Бухта смерті (майор Євген)
• 1984 — За ніччю день іде: епізод
• 1980 — Беремо все на себе: епізод
• 1974 — Гуси-лебеді летять (батько)
• 1971 — Червоні маки Іссик-Куля (прикордонник)
• 1968 — Розвідники (епізод)
• 1967 — Весна на Одері (розвідник)

Другий режисер кіностудії ім. О. Довженка

• «Дід лівого крайнього» (1973, асистент режисера)
• «Шлях до Софії» /«Patyat kam Sofia» (1978, 5 с, СРСР—Болгарія, асистент у співавт., реж. М. Мащенко)
• «Бачу ціль» (1978)
• «Своє щастя» (1979)
• «Дрібниці життя» (1980)
• «Будемо чекати, повертайся » (1981)
• «Побачення» (1982, у співавт.)
• «Одиниця з „обманом“» (1984)
• «Легенда про безсмертя‎» (1985, у співавт.)
• «Передай далі...» (1988)
• «Зірка шерифа» (1990)
• «Дорога на Січ» (1994, у співавт.)
• «Страчені світанки» (1995)
• «Золота лихоманка» (2002)
• «І світ мене не впіймав...». Григорій Сковорода (2004, реж. Ю. Зморович) та ін.