Кушнір Василь Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кушнір.

Васи́ль Іва́нович Кушні́р (1873, с. Вовківці, нині Львівська область — 1 січня 1945, с. Вербів, Тернопільська область) — український священник, громадсько-культурний діяч. Почесний житель с. Вербів (2001, посмертно). Зять Лева Джулинського.

Василь Кушнір
Василь Іванович Кушнір
Народився	1873(1873) Львівська область, Україна
Помер	1 січня 1945(1945-01-01) Вербів, Бережанський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща
Діяльність	священник, громадський діяч, діяч культури
Alma mater	Львівська духовна семінарія
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Василь Кушнір народився 1873 року в селі Вовківцях на Львівщині.

1897 року закінчив Львівську духовну семінарію. Служив парохом у селах Лісниках (1903)^[1] і Вербові (1904^[2]—1945)^[3] Тернопільського району; від 1928 — декан.

У Вербові ініціював заснування читальні «Просвіти» (згодом й голова^[4][5]), «Братства тверезості», відділення товариства «Сільського господаря»^[6], кредитного товариства «Хлібороб», будівництва сільської церкви Успіння Пресвятої Богородиці (1936—1938, мурована), яке фінансував. Народному дому в згаданому селі подарував родинне фортепіано. Від 1939 року зазнав гонінь радянської влади через відмову перейти в православ'я^[7].

1916 року в селі Нараєві (нині Тернопільського району), разом з о. Іваном Дидиком зустрічав принца Австро-Угорської імперії Карла I^[8].

2001 року останки Кушніра перепоховали біля храму в селі Вербові Тернопільського району.

Вшанування пам'яті

2006 року у Вербові на фасаді Успенської церкви відкрито пам'ятну дошку о. Василю Кушніру^[9][10].