Куяльник (селище)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Куяльник (значення).

Куяльник — історичне поселення, яке існувало біля підніжжя і на схилах Шкодової гори в межах сучасного міста Одеса, в районі Хаджибейської дороги.

Куяльник
Загальна інформація
46°31′28″ пн. ш. 30°41′05″ сх. д.
Країна	Україна
Адмінодиниця	Одеса
Карта

Селище було засновано запорожцями після зруйнування Запорозької Січі, коли велика частина козаків перейшла в турецькі володіння. Вони оселилися в передмісті Хаджибея, в районі Куяльницько-Хажибейського пересипу. Оскільки сам пересип, вузький і завдовжки 8 км, тоді постійно затоплювався, то оселялися вони на схилах гір Шкодової та Довга могила. На схилах Шкодової гори виникло поселення Куяльник — Куяльницькі хутори: Великий, Середній і Малий Куяльник, — де у 1809 р. засновано Вознесенську церкву. Сама церква не збереглася, але існують метричні книги Вознесенської церкви, які велися від 1809 до 1822 року.

Станом на 1967 рік с. Куяльник^[1] (та с. Крива Балка^[2] і с. Ленінський) включено в смугу м. Одеса.^[3][4]

Козацькі поховання на Куяльницькому цвинтарі

На даний час від селища зберігся лише Куяльницький цвинтар, яке виникло приблизно у 1775 році, із похованнями, датованими від 1791 року, тобто за три роки до розбудови Одеси.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Одеська область)

Джерела

• Козацьке кладовище [Архівовано 14 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Ю. Слюсар, Історичні цвинтарі Шкодової гори [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• От Лузановки до Люстдорфа: откуда появились названия исторических районов Одессы? [Архівовано 11 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Сапожников И.В. Намогильные памятники населения степей нижнего Приднестровья (конец XVIII — первая половина XIX вв.). — Одесса: Изд-во «Черноморье», 1997. — 134 с.
• https://www.kraeved.od.ua/book/p/putevoditel/img/1911_predmestia.jpg