Кшиштоф Зенович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Зенович.

Христофор Зенович (пол. Krzysztof Zienowicz, бл. 1540 — †1614) — державний діяч Великого князівства Литовського. Навчався в університеті Цюриху. Представник литвинського роду Зеновичів-Деспотів.

Кшиштоф Зенович
пол. Krzysztof Zienowicz
Народився	1540
Помер	1614
Підданство	Велике Князівство Литовське Річ Посполита
Національність	русин
Alma mater	Цюрихський університет
Титул	шляхтич
Посада	староста, каштелян, воєвода
Конфесія	кальвініст
Рід	Зеновичі
Батько	Юрій Зенович
Брати, сестри	Halszka Zenowiczównad
У шлюбі з	Ганна Кішкаd і Teodora Wołłowiczd[1][2][3]
Діти	Миколай Богуслав, Софія
Герб герб «Деспот»

Служба

• Від 1577 р. — староста чечерський і пропойський.
• З 1585 р. — каштелян берестейський.
• З 1588 р. — воєвода берестейський.

Під час безкоролів'я належав до партії Остафія Воловича, прихильників Сигізмунда Вази. Брав участь в перемовах в Бенджині і Битомі в справі відмови Максиміліана II Габсбурга від корони Польської.

• В 1609 р. приймав короля в Сморгоні.

Релігійні погляди

Кальвініст. Заснував кальвінський збір у Сморгоні, при якому створив бібліотеку і школу.

• В 1599 р. підписав акт конфедерації православної і протестантської шляхти проти Берестейської унії і Контрреформації.

Господарська діяльність

Пожиттєвий власник Островця (Остромичи Шляхетські і Остромичи Королівські) в Берестейському воєводстві. Заснував в Сморгоні «паперню». Написав польською мовою трактат про сварки за спадщину Олельковичів між Христофором «Перуном» Радзивіллом та Єронімом Ходкевичем.

Особисте життя

Він був сином Юрія Зеновича. Його діти — Миколай Богуслав, Софія.