Кюнер Микола Васильович

Микола Васильович Кюнер (26 вересня 1877 року, Тбілісі — 5 квітня 1955 року, Ленінград) — радянський сходознавець, історик і етнограф.

Кюнер Микола Васильович
Народився	26 вересня 1877(1877-09-26) або 14 вересня 1877(1877-09-14)  Тифліс, Російська імперія[1]
Помер	5 квітня 1955(1955-04-05)[1] (77 років)  Ленінград, РРФСР, СРСР[1]
Поховання	Большеохтінський цвинтарd
Країна	СРСР
Діяльність	орієнталіст, етнограф, історик, викладач університету
Галузь	історія[2], сходознавство[2] і етнографія[2]
Alma mater	Східний факультет СПбДУd і Санкт-Петербурзький державний університет
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Відомі учні	Гумільов Лев Миколайович
Знання мов	російська[2]
Заклад	Інститут етнології та антропології РАН
Батько	Vasily Kühnerd
Нагороди

Життєпис

Закінчив східний факультет Петербурзького університету (1900). З 1902 року професор Східного інституту (з 1920 — Далекосхідний університет) у Владивостоці, з 1925 професор ЛДУ, з 1932 одночасно старший науковий співробітник інституту етнографії АН СРСР. Доктор історичних наук (1935). Основні праці з історії, етнографії, історії матеріальної культури Китаю, Японії та Кореї; дослідження та переклади класичної історичної літератури, роботи з джерелознавства та бібліографії. Перевидав працю М. Я. Бічуріна «Збірник відомостей про народи, що мешкали в Середній Азії у стародавні часи» (1950—53). Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медаллю.