Кіль (біологія)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кіль.

Кіль (лат. carina) — виріст кістки груднини у хребетних тварин, слугує для додаткового прикріплення сильно розвинутих грудних м'язів. Зазвичай добре розвинутий у летючих тварин (літаючі ящери, більшість птахів, кажани), рідше в риючих (кроти). У нелітаючих птахів кіль відсутній (наприклад, страуси, какапо), але зберігається у птахів, що плавають за допомогою крил (пінгвіни).

Кіль в скелеті голуба

У ранніх птахів, навіть великих летючих форм (як наприклад у Sapeornis) кіля не було; він виник лише у групи Ornithothoraces, що об'єднує сучасних і енанціорнісових птахів ^[1], хоча зустрічається і у віддалених родичів птахів альваресзаврових ^[2].

У птахів груднина з кілем може бути найбільшою кісткою ^[2]. У лебедів і журавлиних в кіль заходить трахея, вкладаючись всередині нього петлями ^[3][4]. Передбачається, що це забезпечує передачу звукових вібрацій від невеликого їх джерела — сиринкса — на велику кістку — груднину, а від неї — на повітряні мішки ^[3].

Див. також

• Анатомія птахів
• Орнітологія