Кіришська ТЕС-ТЕЦ

Кіришська ТЕС-ТЕЦ — теплова електростанція у Ленінградській області Росії.

Кіришська ТЕС-ТЕЦ

Розташування	Росія
Введення в експлуатацію	1969 – 1973 (ТЕС), 1965 – 1979 (ТЕЦ), 2012 (парогазовий блок)
Вид палива	мазут, потім природний газ
Водозабір	Волхов
Енергоблоки	5х300 (блоки 1 – 5), 1х800 (парогазовий блок)
Котельні агрегати	3х2 парові Таганрозький котельний завод ТГМП-114 (блоки 1 – 3), 2 парові Таганрозький котельний завод ТГМП-324 (блоки 4 та 5), 1 парова Таганрозький котельний завод ТГМП-324 (блок 6, виведений з експлуатації), 2 котла-утилізатора Белэнегомаш П-132 (Eп-258/310/35-15,0/314/0,44-540/535/263) (парогазовий блок), 6 парових Таганрозький котельний завод ТГМ-84/ ТГМ-84А/ТГМ-84Б + 2 водогрійні Дорогобузький котельний завод КВМ-100 (ТЕЦ)
Турбіни	5 парових Ленінградський металічний завод К-300-240 (блоки 1 – 5), 1 парова Ленінградський металічний завод К-300-240 (блок 6, передана до складу парогазового блоку), 1 парова Уральський турбінний завод ПТ-50-130/7 / Калузький турбінний завод ПТ-60/70-130/7 (ТЕЦ, турбіна 1, до /після заміни), 1 парова Ленінградський металічний завод ПТ-60-130/13 / Калузький турбінний завод ПТ-65/75-130/13 (ТЕЦ, турбіна 2, до /після заміни), 1 парова Уральський турбінний завод ПТ-50-130/7 (ТЕЦ, турбіна 3), 1 парова Ленінградський металічний завод ПТ-60-130/13 / Калузький турбінний завод ПТ-65/75-130/13-1 (ТЕЦ, турбіна 4, до /після заміни), 1 парова Ленінградський металічний завод Р-50-130/13 / Р-40-130/13 (ТЕЦ, турбіна 5, до / після переномінування), 1 парова Ленінградський металічний завод Р-50-130/13 / Р-40-130/13 (ТЕЦ, турбіна 6, до / після переномінування, виведена з експлуатації), 2 газові Siemens SGT5-4000F + 1 Ленінградський металічний завод К-245-13,3 (парогазовий блок)
Електрогенератори	3 Електросила Т3ФП-80-2МУ3 (ТЕЦ, генератори 1, 2 та 4, після заміни)
Встановлена електрична потужність	2555 (2025)
Встановлена теплова потужність	1070 Гкал/г (2025)
Материнська компанія	ОГК-2
ідентифікатори і посилання

Загальна інформація

Станція складається із двох частин – власне ТЕС та теплоелектроцентраль, що, зокрема, забезпечує потреби Кіришського нафтопереробного заводу.

Станом на 2025 рік електрична та теплова потужності станції складал 2555 МВт та 1070 Гкал/г відповідно.

ТЕС

В 1969 – 1973 роках на майданчику станції ввели в дію шість конденсаційних енергоблоків з турбінами потужністю по 300 МВт. Три з них отримали по два котла типу ТГМП-114 продуктивністю по 500 тонн пари на годину, тоді як ще три мали по одному котлу типу ТГМП-324 продуктивністю по 1000 тонн пари на годину.

В 2012-му ввели в дію парогазовий блок потужністю 800 МВт, в якому дві газові турбіни потужністю по 285 МВт живлять через відповідну кількість котлів-утилізаторів одну парову турбіну з показником 230 МВт (цю турбіну узяли із ліквідованого блоку №6 та модифікували).

ТЕЦ

В 1965 – 1983 роках у складі котельного господарства ТЕЦ запустили шість парових котлів типів ТГМ-84/ ТГМ-84А/ТГМ-84Б продуктивністю по 420 тонн пари на годину. Від них заживили шість парових турбін:

- запущені в 1965 та 1967 роках дві турбіни типу ПТ-50-130/7 потужністю по 50 МВт (станційні номери 1 та 3);

- введені в 1966 та 1975 роках дві турбіни типу ПТ-60-130/13 потужністю по 60 МВт (номери 2 та 4);

- введені в 1976 та 1979 роках дві турбіни типу Р-50-130/13 потужністю по 50 МВт (номери 5 та 6).

З плином часу турбіни №5 та №6 були переноміновані на Р-40-130/13 зі зменшенням потужності до 40 МВт, а в 2011-му турбіна №6 була визнана такою, що не відповідає вимогам.

В першій половині 2020-х узялись за модернізацію ТЕЦ, а саме:

- в 2023-му стала до ладу нова турбіна №2 типу ПТ-65/75-130/13 потужністю 65 МВт;

- в 2024-му стала до ладу нова турбіна №1 типу ПТ-60/70-130/7 потужністю 60 МВт;

- станом на 2025 рік вели монтаж нової турбіни типу ПТ-65/75-130/13-1 потужністю 65 МВт.

Для покриття пікових навантажень в 1982 та 1987 роках додали два водогрійні котла продуктивністю по 100 Гкал/г.

Додаткова інформація

Станцію спорудили з розрахунку на використання мазуту, подачу якого облаштували по двох трубопроводах з сусіднього нафтопереробного заводу. В 2000-х роках перейшли на природний газ, що надходить по відгалуженню Волхов – Кіриші від газопроводу Грязовець – Ленінград.

Для видалення продуктів згоряння ТЕС в 1984 та 1986 роках отримала два димарі заввишки по 320 метрів.

Вода для технологічних потреб надходить із річки Волхов.

Видача продукції відбувається під напругою 330 кВ та 110 кВ.^{[1][2][3][4][5][6][7][8]}