Кітік Владислав Адріанович

Владисла́в Адріа́нович Кі́тік (нар. 15 грудня 1954, Архангельськ, Росія) — український російськомовний поет, прозаїк та журналіст. Член Національної спілки письменників України (з 2016)^[1] та Національної спілки журналістів України. Лауреат муніципальної премії ім. К. Паустовського (2018)^[2].

Владислав Кітік
Народився	15 грудня 1954(1954-12-15) (70 років) Архангельськ, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР,  Україна
Діяльність	поет, журналіст, прозаїк
Alma mater	Одеське вище інженерне морехідне училище Одеський національний університет ім. І. Мечникова (філологічний факультет)
Мова творів	російська
Жанр	філософська лірика, проза
Членство	Національна спілка письменників України Національна спілка журналістів України
Нагороди	Муніципальна премія ім. К. Паустовського (2018) Дипломант премії ім. М. Кирієнко-Волошина

Біографія

Народився 15 грудня 1954 року в Архангельську^[3]. Проживає в Одесі^[4].

Здобув дві вищі освіти: закінчив Одеське вище інженерне морехідне училище та заочне відділення філологічного факультету Одеського державного університету ім. І. Мечникова (російське відділення)^[3].

Працював моряком, майстром, слюсарем, кочегаром, викладачем. Останні 30 років присвятив журналістській роботі в одеських газетах^[3][4].

Творчість

Владислав Кітік є автором філософської лірики, у якій розмірковує про сенс життя, моральні цінності, батьківщину та сучасний світ^[5]. Його творчість продовжує поетичну традицію, започатковану Тютчевим та Баратинським^[3].

Відвідував літературну студію Юрія Михайлика, був одним з авторів збірки «рос. Глаголы нашего времени»^[3]. Є учасником літературної студії «Зелена лампа» при Всесвітній клуб одеситів^[6]. У рамках студії брав участь у написанні роману-буриме «рос. Происшествие в Южной Пальмире»^[7].

Публікувався в журналах «Радуга», «Работница», «Смена», «Южное сияние», «Нева»^[8], альманахах «Дерибасовская — Ришельевская», «Гостиная ОРЛИта», «Дилижанс», «Палисадник», «45-я параллель» та інших виданнях^[3][4].

Пише також прозу. Зокрема, є автором оповідання «Мій двір» про дитинство в одному з одеських двориків на вулиці Ніжинській^[9]. Автор статей та оглядів з літературної критики^[10][11].

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році у творчості поета з'явилися вірші на воєнну тематику, які увійшли до «Поетичного щоденника війни» Всесвітнього клубу одеситів^[12].

Бібліографія

• «Встреча» (1990, у співавторстві)
• «Сиреневое ЛЯ» (1992)
• «Небесные виноградины» (1994)
• «Иное счастье» (1997)
• «Гречишное поле» (2000)
• «Случайности и совпаденья» (2012, вид-во «Астропринт»)
• «Мечты и очевидность» (2015)
• «Внутренний голос» (2017)
• «Твое – с тобой» (2018)

Нагороди

• Лауреат конкурсу «Пушкінська осінь»^[3].
• Лауреат муніципальної премії ім. К. Паустовського (2018) у номінації «Поезія» за збірку «Внутренний голос»^[2].
• Дипломант конкурсу на премію М. Кирієнко-Волошина^[5].
• Переможець поетичного конкурсу «Турнір лицарів Евтерпи» (2019) з відзнакою «за високий естетичний рівень у виборі образотворчих засобів»^[13].
• Лауреат літературного конкурсу мариністики «Морська душа-2023»^[14].