Лаврентій (Друцький-Соколинський)

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Лаврентій.

Лавре́нтій Дру́цький-Соколи́нський гербу Друцьк (світське ім'я Лев Друцький-Соколинський, пол. Leon Wawrzyniec (Laurenty) Drucki-Sokoliński herbu Druck; 19 грудня 1681 ― 15 травня 1727)^[1] ― князь, василіянин, місіонер, титулярний архієпископ Смоленський Руської унійної церкви, архимандрит Гродненський, Онуфрейський і Полоцький-Борисоглібський.

Лаврентій (Друцький-Соколинський) Wawrzyniec Drucki-Sokoliński
Герб
Архієпископ Смоленський
15 травня 1719 — 15 травня 1727
Обрання:	1719
Церква:	Руська Унійна Церква
Попередник:	Михайло Тарновський-Ґротус
Наступник:	Антоній Томилович-Лебецький
Архимандрит Полоцький (Борисо-Глібський)
з 1724
Архимандрит Мстиславський (Пустинський) і Онуфрейський
з 1719
Архимандрит Гродненський
1713 — 1720
Альма-матер:	Грецька колегія святого Атанасія і Браунсберзька єзуїтська колегія
Діяльність:	місіонер, католицький священник, католицький єпископ
Народження:	19 грудня 1681(1681-12-19) Велике князівство Литовське
Смерть:	15 травня 1727(1727-05-15) (45 років)
Батько:	князь Флоріян Друцький-Соколинський
Мати:	Катерина
Єп. хіротонія:	15 травня 1719

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соколинський-Друцький.

Життєпис

Навчання і діяльність

Походив з княжого роду Друцьких-Соколинських герба Друцьк. Син кн. Флоріяна Друцького-Соколинського і Катерини.

По складенні вічних обітів у Василіянському Чині, навчався в Браневській єзуїтській колегії (вступив 18 липня 1700, закінчив 24 травня 1703)^[2], а потім у грецькій колегії святого Атанасія в Римі (вступив 29 лютого 1704 р., закінчив у 17 травня 1708 р.), отримавши титул доктора богослов'я^[3]; тоді ж в колегії прийняв священничі свячення (1709). 1710 р. на розпорядження протоархимандрита Льва Кишки повернувся до Речі Посполитої. Виконував уряд місіонера в полоцькій архієпархії (вернувся до Полоцького монастиря на разпорядження Льва Кишки) і візитатора архієпископських дібр (двір архієпископа Симеона Пєшкевича покинув після втручання Конгрегації Поширення Віри).

Герб Друцьк

1713 р. став Гродненським архимандритом, проте керував архимандрією через свого вікарія, а сам перебував в родинному маєтку, через що втратив архимандритство близько 1720 р. через втручання митрополита Льва Кишки.^[4]

Архієпископ Смоленський

1719 р. отримав номінацію на Смоленське архієпископство (висвячений на єпископа 15 травня цього ж року митрополитом Київським, Галицьким і всієї Руси Львом Кишкою^[5]) і для свого матеріального забезпечення перебрав василіянський монастир у Пустинках коло Мстислава і архимандрію в Онуфрею, а 1724 р. архимандрію святих Бориса і Гліба в Полоцьку.

Брав участь в Замойському синоді^[6] і підтримав його реформи, висунувши зі свого боку клопотання про надання йому привілею вживати далматику в літургійних служіннях (як єпископи латинського обряду) і право визначати наступництво Полоцького і Смоленського архієпископів. Був завзятим пропагандистом Унії в своїй архієпархії.

Див. також

• Друцькі