Лавришівське євангеліє

Лавришівське євангеліє або Лаврашівське євангеліє — рукописна пергаментна пам'ятка української мови XIII—XIV століть^[1][2], багато ілюстроване євангеліє апракос. Створене в якомусь з волинських скрипторіїв^[3][4], ширше — галицько-волинських^[5][6][7][8], на замовлення, як гадають, литовського князя Войшелка Міндовговича^[6][9]. Поряд з традиційним києво-візантійським стилем, в мініатюрах євангелія помітний вплив тогочасного стилю й іконографії^[10]. Питання локалізації місця створення Лавришівського євангелія залишається дискусійним. Український мистецтвознавець Іларіон Свєнціцький вважав, що пам'ятка білоруського походження^[11]. В іншій праці І. Свєнціцький зауважує, що Євангеліє «писане на пограничу з північними говорами України»^[12]. Лавришівський монастир, за місце створення євангелія, називають сучасні білоруські дослідники^[9][13].

Лавришівське євангеліє
Мініатюра «Архангел Михаїл»
Назва:	Лавришівське євангеліє
Дата створення:	XIII–XIV століття
Обсяг:	183 аркуші
Розміри:
Тип документа:	рукопис з мініатюрами
Предмет:	євангеліє повний апракос
Галерея:
Бібліотека:	Бібліотека Чорторийських, Краків, Польща

За сучасними науковими відомостями, польськими вченими подано короткі описи кодексу як рукопису галицько-волинського походження: А. Наумовим, А. Кашлей та Є. Остапчуком — з датуванням останньою чвертю XIII ст.^[14][15]. У ґрунтовній монографічній праці Ю. Шевельова 2004 р. відзначено в Лавришівському Євангелії фонетичні та граматичні риси півдня Русі^[16]. До української книжкової спадщини відносив Євангеліє й В. Німчук^[17]. Часом його написання учений обережно визначав ХІІІ–XIV ст., а також указував на такі особливості давньоукраїнської мови в церковнослов'янському тексті рукопису, як «ѣ» > «і» («свѣдитель»), вторинний («новий») «ѣ» на місці «е» в новозакритих складах («камѣнь», «оучѣньє») та ін.^[18]

Знаний діалектолог, історик мови Віктор Мойсієнко разом із палеографом Людмилою Гнатенко працюючи з оригіналом пам'ятки у Кракові, віднайшов незаперечні особливості українського тексту на сторінках Євангелія, адже писарі зобразили живу тогочасну українську вимову, в Євангеліє потрапило багато особливостей, притаманних українській мові^[19].