Ламанський Володимир Іванович

Лама́нський Володи́мир Іва́нович (26 червня (8 липня) 1833, Петербург — 19 листопада (2 грудня) 1914, там само) — російський філолог, славіст,етнограф, історик, громадський діяч, академік Петербурзької АН з 1900.

Ламанський Володимир Іванович
Народився	26 червня (8 липня) 1833 або 26 червня 1835(1835-06-26)[1]  Санкт-Петербург, Російська імперія[2]
Помер	19 листопада (2 грудня) 1914[1]  Петроград, Російська імперія[2]
Країна	Російська імперія  Росія[3]
Діяльність	історик, професор, славіст, викладач університету
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний університет
Галузь	історія
Заклад	Санкт-Петербурзький державний університет Російська національна бібліотека[1]
Науковий керівник	Срезневський Ізмаїл Іванович
Вчителі	Срезневський Ізмаїл Іванович
Відомі учні	Grigory Voskresenskyd
Аспіранти, докторанти	Vasily Regeld Перетц Володимир Миколайович
Членство	Петербурзька академія наук Society of Serbian Lettersd Сербське вчене товариствоd Сербська академія наук і мистецтв
Батько	Ivan Ivanovich Lamanskiyd
Брати, сестри	Yakov Lamanskyd Evgeny Lamanskyd Sergey Lamanskyd
Діти	Vladimir Lamanskiyd Q126540919?

Біографія

Закінчив 1854 Петербурзький університет.

Працював службовцем у Публічній бібліотеці, в державному архіві міністерства іноземних справ.

1854-1859- працює на посаді секретаря Російського географічного товариства; У 1862-1864 роках подорожував по слов'янських країнах а також відвідав Туреччину, Італію та Грецію. Протягом 1865—1899 — на кафедрі слов'янської філології Петербурзького університету (доцент, професор, завідувач кафедри). З 1972 року- завідувач кафедри російської і церковнослов'янських мов та історії російської літератури Санкт-Петербурзької духовної академії; у 1890-1900 роках - професор академії Генерального штабу. 1865 -1871 і 1887 - 1910- на посаді голови етнографічного відділення.

Науковий спадок

Ґрунтовно описав і частково дослідив основні зарубіжні слов'янські архіви.

Одним з перших виступив проти традиційного погляду на походження літературно-писемної мови на Русі, заявивши у праці «Слов'янське „Житіє св. Кирила“ як релігійно-етичний твір і історичне джерело» (1915) про східнослов'янську основу мови Київської Русі.

Ламанський був прихильником ідеї запровадження російської мови як загальнослов'янської. Ставлення Ламанського до проблем української мови та літератури не було однозначним. У рецензії на статтю «Національна безтактність» Миколи Чернишевського він стояв на великодержавницьких позиціях, однак у статтях про Ізмаїла Срезневського та Олександра Потебню говорив про необхідність розвитку української мови на самобутній народній основі.

Праці

• О славянах в Малой Азии, в Африке и в Испании. СПб., 1859;
• Об историческом образовании древнего славянского и русского языка. СПб., 1869;
• Введение в славяноведение. СПб., 1895.
• О некоторых славянских рукописях в Белграде, Загребе и Вене с филологическими и историческими примечаниями.
• С- Петербург, 1864;
• Национальности итальянская и славянская в политическом и культурном отношениях.// Отечественные записки, 1864.
• Три мира Азийско - Европейского материка. С- Петербург,1892.

Джерела та література

• Енциклопедія Сучасної України // Київ, 2016, том 16, стр 497-498. ISBN 978-966-02-7998-8(Т.16)
• Ю. А. Пінчук. Ламанський Володимир Іванович [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 35. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Г. П. Півторак. Ламанський Володимир Іванович [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.