Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи

Лановий Василь Семенович

радянський і російський актор З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Лановий Василь Семенович
Remove ads

Васи́ль Семе́нович Лановий (16 січня 1934(19340116), Москва 28 січня 2021, Москва) — радянський і російський актор театру та кіно українського походження, майстер художнього слова (чтець), громадський діяч, театральний педагог, Народний артист СРСР (1985), російський націоналіст, один з організаторів руху на підтримку Російського маршу 2006 року[2].

Коротка інформація Лановий Василь Семенович, рос. Василий Лановой ...
Remove ads

Життєпис

Народився 16 січня 1934 року в Москві. Син українських селян із села Стримба (нині Подільський район Одеської області), які у 1932 році переїхали до Москви.

Після школи вступив спочатку на факультет журналістики МДУ, а звідти пішов у Щукінське училище.

Ще студентом став зніматися в кіно, зігравши в картинах «Атестат зрілості» та «Павка Корчагін». Після училища, у 1957 році, став актором театру Вахтангова, де більш ніж за півстоліття переграв у безлічі вистав (зокрема — «Принцеса Турандот», «Гамлет», «Кінармія», «Кам'яний гість», «Антоній і Клеопатра», «Лев взимку», «Милий брехун»).

Лановий багато працював у кіно і на телебаченні, знявшись приблизно в трьох десятках картин («Пурпурові вітрила», «Колеги», «Війна і мир», «Анна Кареніна», «Дні Турбіних», «Петровка, 38», «Приступити до ліквідації»).

Помер 28 січня 2021 року в Москві від коронавірусної інфекції.

Remove ads

Громадянська позиція

У передмові до книги Дмитра Гордона «Від печалі до радості», яка вийшла 2009 року, артист писав: «Те, що сьогодні в українсько-російських відносинах відбувається, викликає в мені неймовірний біль: кілька років Україна смішить весь світ, і мені як хохлу це гірко»[3].

У лютому 2014 році разом із групою інших українців Росії звернувся до Президента України Віктора Януковича із закликом застосувати силу до учасників Євромайдану[4].

Серед інших діячів російської культури та мистецтва 11 березня 2014 року підписав звернення діячів культури Російської Федерації на підтримку політики російського президента Володимира Путіна в Криму та Україні.

Виступив на відкритті фестивалю античного мистецтва «Боспорські агони», який проходить в окупованому Росією місті Керч.[5] Там він заявив:

«Є тільки одна велика російська мова, все інше — говірки»
Оригінальний текст (рос.)
«есть только один великий русский язык, все остальные — наречия»

В оприлюдненому 2 червня 2020 року пропагандистському відео RT разом з іншими його учасниками закликав до внесення змін до конституції РФ, які, зокрема, дають змогу Путіну безстроково керувати країною на посаді її президента.[6]

Remove ads

Фільмографія

  1. 1954 Атестат зрілості Валентин Листовський
  2. 1956 300 років тому… поручик Броніслав Оржельскій
  3. 1956 Павло Корчагін
  4. 1960 Сильніший за ураган
  5. 1961 Пурпурові вітрила Артур Грей
  6. 1961 Смугастий рейс
  7. 1963 Колеги
  8. 1965 Іду на грозу
  9. 1967 Пароль не потрібен
  10. 1967 Анна Кареніна Вронський
  11. 1968 Війна і мир Анатолій Курагін
  12. 1968 Шосте липня
  13. 1970 Любов Ярова
  14. 1971 Офіцери Ваня Варава
  15. 1972 П'ятдесят на п'ятдесят
  16. 1973 Сімнадцять миттєвостей весни генерал Вольф
  17. 1973 — Іркутська історія
  18. 1973 Юнга Північного флоту
  19. 1974 Анна і командор Командор
  20. 1976 Дні Турбіних Шервінський Леонід Юрійович
  21. 1976 Власна думка
  22. 1977 Дивна жінка
  23. 1977 Зустріч на далекому меридіані
  24. 1977 Солдати свободи
  25. 1980 Петровка, 38 Костенко Владислав Миколайович
  26. 1980 Огарьова, 6 Костенко Владислав Миколайович
  27. 1983 Приступити до ліквідації колишній льотчик Вадим Алтунін
  28. 1990 — Біс до ребра
  29. 1992 — Сльоза Князя Тьми
  30. 1992 — Дрібниці життя (серіал)
  31. 1992 «Чорний квадрат»
  32. 1992 — Непередбачувані візити
  33. 1993 — Падіння
  34. 1995 — Панна-селянка
  35. 1998 — Невидимий подорожній
  36. 2000 — Лицарський роман
  37. 2005 Брежнєв (серіал) Юрій Андропов
  38. 2006 — Офіцери (серіал)

Нагороди

Родина

Будучи студентом театрального училища, був одружений з Тетяною Самойловою. Друга дружина Тамара Зяблова трагічно загинула в автокатастрофі. Одружений втретє з актрисою Іриною Купченко. У них два сини — Олександр і Сергій, що здобули журналістську й економічну освіту відповідно.

Див. також

Примітки

Джерела

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.

Remove ads