Ланьчжоу

Ланьчжо́у (кит. трад. 蘭州, спр. 兰州, піньїнь Lánzhōu) — місто на північному заході Китаю у середній течії річки Хуанхе, адміністративний центр провінції Ганьсу.

Ланьчжоу кит. 兰州市
Основні дані
36°03′42″ пн. ш. 103°49′54″ сх. д.
Країна	КНР
Адмінодиниця	Ганьсу
Столиця для	Ганьсу[1] і Династія Західна Цінь[2]
Поділ	Chengguan Districtd, Qilihe Districtd, Xigu Districtd, Anning Districtd, Honggu Districtd, Yongdeng Countyd, Gaolan Countyd, Yuzhong Countyd
Площа	13 192,31 км²
Населення	3 616 163 осіб (2010)[3], 4 359 446 осіб (2020)[4]
Висота НРМ	1572 м
Міста-побратими	Альбукерке, Акіта (5 серпня 1982), Крайстчерч, Нуакшот, Алба-Юлія (27 квітня 2010), Пенза[5], Улан-Уде (2016)[6], Хачінохе
Телефонний код	(+86) 0931
Часовий пояс	UTC+8
Номери автомобілів	甘A
GeoNames	1804430
OSM	↑153314 ·R (Ганьсу)
Поштові індекси	730000
Міська влада
Мер міста	Q134227753?
Вебсайт	lanzhou.gov.cn
Мапа
Ланьчжоу Ланьчжоу (Китайська Народна Республіка)
Ланьчжоу у Вікісховищі

Ланьчжоу — місто з населенням що швидко збільшується. З 1970 по 2004 роки населення міста збільшилось більш ніж удвічі (1970 рік — 1,5 млн жителів, 2004 — 3,2 млн жителів).

Клімат

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується кліматом тропічних степів. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 21.4 °C (70.5 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -5.6 °С (21.9 °F).^[7]

Клімат Ланьчжоу
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середня температура, °C	−5,6	−1,9	4,7	11,2	16	19,2	21,4	20,5	15,4	9,7	2,3	−4,3	9,1
Норма опадів, мм	1.5	2.5	9.1	18.6	37.6	40.6	66.3	80.4	49.9	23.8	3.9	1.1	335.3
Днів з опадами	2,1	2,9	4,8	7	8,6	10	13,2	11,7	12,4	7,9	3,6	1,2	85,4
Вологість повітря, %	50.2	47.1	46.5	45.7	49.3	53.4	59.2	61.6	66.8	64.7	59.1	56.4	55
Джерело: Weatherbase

Економіка

Промисловість у Ланьчжоу представлена у таких галузях: хімічної (виробництво мінеральних добрив), машинобудівної (транспортне машинобудування, виробництво нафтового обладнання), нафтопереробної, суконної, шкіряної та інших.

У місті розташовані: північно-західний філіал академії наук Китаю, освітні інститути: педагогічний, зооветеринарний, інженерів залізничного транспорту, нафтопромисловий, університет^[en]. Досить відомий Зоопарк Ланьчжоу.

Поблизу Ланьчжоу відкрито багато археологічних пам'ятників: стоянки та могильники епохи неоліту, енеоліту, бронзової доби.

Транспорт

Ланьчжоу — важливий транспортний вузел, розташований на перетині залізниць (лінії на Тяньшуй, Баотоу, Сінін, Урумчі). За 70 кілометрів на північ від Ланьчжоу є аеропорт^[en].

У червні 2019 року в місті відкрився метрополітен^[8].

Аеропорт

Головним аеропортом є аеропорт Ланьчжоу, що знаходиться в 52 км північніше міста. Звідти можна дістатись до 20 міст Китаю.

Культура

Є центром народного мистецтва, відомого як ланьчжоуський гуцзі (кит.: 兰州鼓子) — пісні на ланьчжоуському діалекті говору Лань-Інь мандаринської мови декламаційного характеру під супровід барабана і струнних інструментів. Відома з часів цінського імператора Міньніна, розвинулась із пісень Сун’янге, популярні в сільській місцевості провінції Ганьсу. Під час пізньої династії Цін і на початку Китайської республіки ланчжоуські гуцзі стали більш розвиненими завдяки появі бацзяоґу (восьмикутного барабана). Іншими інструментами є саньсянь, піпа, юецинь, хуцінь, сяо, і всі вони використовують палички для їжі, щоб стукати по муну (чотирьохдюймова порцелянова тарілка), щоб опанувати ритм і звернути увагу на спів музики. Початок задає сяоюеґу (вид місцевого маленького барабану).

Належать до комбінованої структури цюпай («мелодія з назвою») — загальний термін для фіксованої мелодії, яка використовується в традиційній китайській музиці. Музична структура співу ланьчжоуських гуцзи належить до набору кубаїв (мелодій, що фіксуються), яких існує 40 типів. Зазвичай складається з трьох частин: вступу (голова гуцзі), циклу та закінчення (хвіст гуцзі). Вона звучить сміливо, пронизливо, глибоко та невимушено, і зазвичай співається в чайній, став дуже популярною формою мистецтва. Вона бере свій початок у географічному та культурному середовищі північно-західного Лесового плато з його унікальним співом. Тривалість від 10 до 50 хв. У 2006 році увійшов до переліку нематеріальної культурної спадщини Китаю.

Довгий час ланчжоуські гуцзі виконували переважно аматори, а професійних артистів було небагато. Серед відомих співаків ланьчжоуського гуцзи на ранньому етапі були Ван Ідао, Цао Юеру, Тан Цзянху, Ма Дунбаші, Чжан Гуолян і Лу Інкуй. Зміст його традиційних вистав варіювався від історичних оповідань, повістей і романів на теми народних легенд до епізодів уславлення пейзажів і радісних подій. У середині 1940-х років Лі Хайчжоу (1907-1983) заснував наукову асоціацію Наньшанське товариство гуцзі, досліджуючи та зберігаючи багато художньої інформації про ланьчжоуські гуцзі. Після утворення Китайської Народної Республіки ланчжоуські гуцзі виконувалися на сцені.

Міста-побратими

• Альбукерке (англ. Albuquerque), США
• Акіта, Японія
• Крайстчерч (англ. Christchurch), Нова Зеландія
• Пенза, Росія
• Цумеб, Намібія
• Ашхабад, Туркменістан