Лапаротомія

Лапаротомія (лат. laparos — живіт, пах, лат. tomia — розтинати) — хірургічне втручання або один з його етапів, виконується з метою відкриття повного або часткового доступу до органів черевної порожнини. В українських медичних текстах до 1939 року, також можна зустріти термін череворозтин^[1], синонім лапаротомія.

Лапаротомія
Черевна порожнина
МКХ-9	54.1
MeSH	D007813
Медіафайли у Вікісховищі

Усі види розрізів, які виконує хірург на передній черевній стінці з метою проникнути в черевну порожнину, по змісту, є лапаротомними. Лапаротомія рідко виконується як самостійна операція, частіше це є першим етапом (доступом) у складніших хірургічних втручаннях.

Як і будь-яка, операція проводиться після відповідної підготовки пацієнта. Лапаротомія здійснюється тільки під загальним знеболюванням.

Історія

Перша вдала лапаротомія без знеболювання була проведення Ефраїмом Макдавеллом^[2] у 1809 році.

Види

Лапаротомію вважають Відкритою хірургією.

Види лапаротомії залежно від напряму розтину:

• поздовжні (верхньосерединна, середньосерединна, нижньосерединна, повна)
• поперечні
• косі
• анатомічні
• ситуативні

Види лапаротомії залежно від довжини розтину:

• повна
• часткова
• мікролапаротомія

У деяких клінічних випадках, для швидкої діагностики, виконують мікролапаротомію чи лапароцентез, під місцевою анестезією.

На відміну від лапароскопії, лапаротомію вважають більш травматичною операцією, виходячи з обсягу тканин, що зазнають травмувальної дії хірургічним інструментарієм.