Брюховецька Лариса Іванівна

Лари́са Іва́нівна Брюхове́цька (нар. 7 січня 1949, с. Запілля, Любомльський район, Волинська область) — українська кінокритикиня, кіноісторикиня та кінознавиця.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Брюховецький.

Лариса Іванівна Брюховецька
Народилася	7 січня 1949(1949-01-07) (76 років) с. Запілля, Любомльський район, Волинська область, УРСР
Громадянство	Україна
Національність	українка
Місце проживання	Київ
Діяльність	кінокритик
Галузь	кінокритика[1] і редагування[1]
Alma mater	Київський державний університет
Знання мов	українська[1]
Заклад	Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Членство	Національна спілка кінематографістів України
Батько	Іван Кисіль
Мати	Галина Кисіль
У шлюбі з	В'ячеслав Брюховецький
Діти	Ольга Брюховецька, Оксана Брюховецька
Нагороди	Заслужений працівник культури України
Висловлювання у Вікіцитатах

З 1991 року головна редакторка журналу НаУКМА «Кіно-Театр», старший викладач кафедри культурології НаУКМА, керівниця Центру кінематографічних студій НаУКМА. З квітня 2019 року Брюховецька стала одним з 18 членів Громадської ради при Держкіно.^[2]

Освіта і професійна діяльність

У 1967—1972 роках навчалася на факультеті журналістики Київського державного університету.

З 1974 по 1982 рік була науковою редакторкою розділу «Мистецтво» Української радянської енциклопедії. Працювала в редакціях газети «Урядовий кур'єр», журналу «Київ».

З 1988 року — членкиня Національної спілки кінематографістів України.

На початку 90-х років працювала кореспонденткою відділу «Кіно» журналу «Вавилон-21»^[3].

З 1994 року викладає в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». З 1995 року є головною редакторкою журналу «Кіно-Театр», заснованого з ініціативи її студентів.

У 2000—2009 — членкиня Експертної ради Держкіно України, 2000—2004 — членкиня Комітету з Національної премії ім. Тараса Шевченка, 2004—2013 — членкиня Комітету з Державної премії імені Олександра Довженка^[4].

У 2000-х роках була секретаркою Національної спілки кінематографістів України з творчих питань, нині є членом Правління НСКУ^[5].

У березні 2019 року Брюховецька була одним з 9 кіноекспертів що входили до конкурсної комісії, яка обирала нового директора кіностудії Довженка.^[6]

Членкиня Правління Національної спілки кінематографістів України. Членкиня Українського ПЕН.

Родина

• батько Кисіль Іван Григорович (1921—1990)^[7]
• мати Галина Сергіївна (нар. 1922) — пенсіонерка.
• чоловік Вячеслав Степанович (нар. 1947) — Почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».
• дочка Оксана (нар. 1973) — художниця-керамістка, редакторка журналу «Кіно-Театр».
• дочка Ольга (нар. 1976) — закінчила філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Бібліографія

Книжки

Упорядниця і редакторка 14 збірників про українське та світове кіно.

• «Випробування творчістю. Молоді режисери українського кіно» (1985)
• «Література і кіно: проблеми взаємин» (1988)
• «Поетична хвиля українського кіно» (1989)
• «Леонід Осика» (Видавничий дім «Академія», 1999) [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• «Приховані фільми. Українське кіно 90-х» (АртЕк, 2003) [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• «Іван Миколайчук» (Видавничий дім «КМ Академія», 2004) [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• «Кіносвіт Юрія Іллєнка» («Задруга», 2006) [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• «Іван Миколайчук» (Стозір'я. Бібліотека української родини. — К.: ТОВ «Атлант ЮемСі», 2007)
• «Кіно часів своєї юності». («Задруга», 2008)
• «Своє/рідне кіно Леоніда Бикова» («Задруга», 2010) [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• «Кіномистецтво» (Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів, «Логос», 2011)
• «Магія паралельного буття». («Задруга», 2013)
• «Найцікавіша історія в Європі. Екранні версії». («Задруга», 2014). [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• «Кінопростір Антона Тимонишина: від ракет ФАУ-2 до Артура Абста» (ВД КМА, 2016)
• «На полі кінематографічному. Сценарії Івана Драча» (ВД КМА, 2016) [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Поетичне кіно: заборонена школа: зб. ст. та матеріалів / Національний університет «Києво-Могилянська академія», Каф. культурології та археології НаУКМА; авт. ідеї та упоряд. Л. Брюховецька. — Київ: Артк: Ред. журн. «Кіно-Театр», 2001. — 468 с. — (Бібліотека журналу «Кіно-Театр»). [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Українське кіно від 1960-х до сьогодні. Проблема виживання: зб. наук. ст. / упоряд. Лариса Брюховецька. — Київ: Ред. журн. «Кіно-Театр»: Задруга, 2010. — 256 с. — (Бібліотека журналу «Кіно-Театр»). [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Молоде кіно України: дайджест / Нац. Спілка кінематографістів України, М-во культури України, Ред. журн. «Кіно-Театр» ; упоряд. Л. Брюховецька. — Київ: Журн. «Кіно-Театр», 2005. — 36 с. [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Брюховецька Л. І. Кіно часів своєї юності: зб. ст. / Лариса Брюховецька. — Київ: Задруга, 2008. — 180 с. — (Бібліотека журналу «Кіно-Театр». [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Українські обличчя кіно й театру: творчі портр. укр. акторів, а також інтерв'ю з ними, що публікуються в журн. «Кіно-Театр» з 1996 по 2012 р. / Ред. журн. «Кіно-Театр», Центр кінематогр. студій Національного університету «Києво-Могил. акад.», Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка; упоряд., ред., передм. Л. Брюховецька. — Київ: Задруга, 2012. — 527 с. — (Бібліотека журналу «Кіно-Театр»). [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Брюховецька, Лариса Іванівна. Іван Миколайчук / Лариса Брюховецька. — Київ: Ред. журн. «Кіно-Театр»: Академія, 2004. — 280 с. [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]

Статті

• Ада Роговцева: чесність із собою [Архівовано 15 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Кіно-Театр. — 2017. — № 5. — C. 25—28.
• Розстріляний талант [Архівовано 15 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Кіно-Театр. — 2017. — № 5. — C. 35—38.
• Майстер філігранно виписаних персонажів [Архівовано 15 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Кіно-Театр. — 2017. — № 5. — C. 29.
• «Джальма», яку знімали в Березані [Архівовано 15 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Кіно-Театр. — 1997. — № 2. — С. 45.
• «Війна культур» чи загроза асиміляції? Українське поетичне кіно як фактор національного самоствердження^{[недоступне посилання з червня 2019]} // Наукові записки НаУКМА. Теорія та історія культури. — 2008. — Т. 75. — С. 77—84.
• Кінооператор і кінорежисер — опоненти чи спільники? : (внесок Юрія Іллєнка у розвиток мистецтва кіно) [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] / Л. І. Брюховецька, М. А. Собуцький // Наукові записки НаУКМА. Теорія та історія культури. — 2006. — Т. 49. — С. 115—118.
• Національне і транснаціональне в сучасному світовому кіно [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Наукові записки НаУКМА. Теорія та історія культури. — 2007. — Т. 62. — С. 61—66.
• «Але світ прийде на екран»… О. Довженко: теоретичне осмислення поетики кіно [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Наукові записки НаУКМА: Теорія та історія культури. — 2005. — Т. 40 . — С. 72—77.
• Народ у фільмах поетичного кіно. Довженко — Тарковський — Осика [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Наукові записки НаУКМА: Теорія та історія культури. — 2002. — Т. 20-21. — С. 92—95.
• Специфіка поетичного бачення в мистецтві кіно [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Наукові записки НаУКМА. — 1999. — Т. 9, ч. 1: Спеціальний випуск. — С. 198—202.
• Давня і сучасна Україна в кіно Польщі [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Кіно-Театр. — 2016. — № 3. — C. 15—18.
• Силове поле особистості [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Той, хто відродив Могилянку: зб. до 60-ліття В'ячеслава Брюховецького / упоряд.: В. Моренець, В. Панченко, Т. Ярошенко. — К.: Києво-Могилянська академія, 2007. — С. 43—51.

Нагороди

• 1994 — Лауреатка премій в галузі літературно-мистецької критики імені Олеся Білецького
• 2005 — Заслужений працівник культури України
• 2009 — Лауреатка Мистецької премії «Київ» ім. Івана Миколайчука

Громадська позиція

У 2018 підтримала звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова^[8].