Ларіонов Сергій Степанович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ларіонов.

Сергій Степанович Ларіонов (рос. Сергей Степанович Ларионов; 6 жовтня 1908, Анаєво, Тамбовська губернія, Російська імперія — 4 серпня 1991, Саранськ, Мордовська АРСР, СРСР) — мордовський радянський письменник. Член Спілки письменників СРСР. Заслужений письменник Мордовської АРСР.

Ларіонов Сергій Степанович
Народився	6 жовтня 1908(1908-10-06)  Анаєво, Спаський повітd, Тамбовська губернія, Російська імперія
Помер	4 серпня 1991(1991-08-04) (82 роки)
Країна	СРСР
Діяльність	письменник
Alma mater	Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Партія	КПРС
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Життєпис

Народився в багатодітній сільській родині. Змалку тяжко працював. Після закінчення школи у 1927 році недовгий час навчався у педагогічному технікумі в Саранську. Покинув навчання через хворобу батька^[1].

Трудова діяльність

У 1927—1930 рр. — голова колгоспу в с. Анаєво.

У 1935—1937 рр. — співробітник газети «Комсомолонь вайгяль» («укр. Голос комсомолу»).

У 1937—1939 рр. — завідувач партвідділом газети «Мокшень правда» («укр. Мокшанська правда»).

У 1943—1947 рр. — начальник управління кінофікації при Раді Міністрів Мордовської АРСР.

У 1948—1951 рр. — голова виконкому Саранської райради.

З 1951 до виходу на пенсію — директор Мордовського книжкового видавництва.

Творча діяльність

Писав твори мокшанською, ерзянською, російською мовами.

Перші публікації з'явилися на шпальтах окружної військової газети у 1932 році. Популярність письменникові принесла повість «Лектор», написана у 1954 році.

Серед відомих творів:

• 1962: роман «Лямбе кядьса» (укр. Теплими руками);
• 1967: роман «Колма вармат» (укр. Три вітри);
• 1974: роман «Хрусталень пайкт» (укр. Кришталеві дзвони);
• 1983: роман «Фкя шинь бойста» (укр. Один день бою).

Нагороди

• Орден «Знак Пошани»;
• Орден Червоного Прапора;
• військові медалі.