Лебедєв Олександр Олексійович

Олександр Олексійович Лебедєв (26 листопада 1893(18931126), м. Поневеж, Ковенська губернія, Російська імперія (тепер м. Паневежис, Литва) — 15 березня 1969, Ленінград, СРСР) — радянський і російський науковець, фізик, доктор фізико-математичних наук (1935), член-кореспондент Академії наук СРСР (з 29.01.1939 по Відділенню математичних та природничих наук), академік Академії наук СРСР (з 27.09.1943 по Відділенню фізико-математичних наук (фізика)), фахівець в галузі прикладної та електронної оптики, оптики атмосфери і гідрооптики, лазерної техніки, теорії склоподібного стану, вивчення властивостей та будови скла, космічного випромінювання. Депутат Верховної Ради СРСР 3—4-го скликань (в 1953—1958 роках). Герой Соціалістичної Праці (21.06.1957).

Лебедєв Олександр Олексійович
Народився	14 (26) листопада 1893  Паневежис, Ковенська губернія, Російська імперія
Помер	15 березня 1969(1969-03-15) (75 років)  Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Богословське кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	фізик, політик
Alma mater	фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd
Галузь	оптика
Заклад	Державний оптичний інститут Санкт-Петербурзький державний університет
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Вчене звання	академік АН СРСР[d]
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Вчителі	Dmitry Rozhdestvenskyd
Аспіранти, докторанти	Boris Yermakovd Mikhail Miroshnikovd Vladimir Vafiadid Верцнер Віктор Миколайович
Членство	Академія наук СРСР
Нагороди
Лебедєв Олександр Олексійович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лебедєв.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Лебедєв Олександр.

Біографія

Народився 14 (26) листопада 1893 року в родині директора і викладача фізики Поневезького реального училища Олексія Степановича Лебедєва. У 1911 році закінчив реальне училище в Санкт-Петербурзі.

З 1911 по 1916 рік навчався на фізико-математичному факультеті Санкт-Петербурзького університету. У 1916 році закінчив Петроградський університет по кафедрі фізики; дипломна робота — «Про застосовність закону Стокса для рідких кульок, що рухаються у в'язкому середовищі» (тема запропонована І. Боргманом, керівник А. Афанасьєв). Був залишений в університеті для підготовки до професорського звання.

З 1916 року Лебедєв за пропозицією професора Д. Рождественського займався дослідженням впливу термічної обробки на властивості скла — спочатку у Фізичному інституті Петроградського університету, а згодом — в лабораторії цеху варіння оптичного скла, створеного на Петроградському порцеляновому заводі.

З 1919 року працював в Державному оптичному інституті (ДОІ) в Петрограді де багато років очолював організований ним сектор прикладної фізичної оптики.

У 1922—1926 роках — позаштатний викладач, старший асистент кафедри фізики Петроградського університету.

У 1925 році був включений до групи дослідників, які працювали під керівництвом Качалова ще з 1914 року, завдяки яким у 1926 році було отримане перше радянське оптичне скло.

У 1930 році поїхав на дев'ять місяців у наукове відрядження до Англії, працював у лабораторії професора У. Брегга в Королівському інституті (лабораторія Деві-Фарадея, Лондон); вивчав методику рентгенівського аналізу, а також досліджував дифракцію електронів від порошкоподібних речовин.

Влітку 1934 року керував експедицією ДОІ на Ельбрусі: проводив роботи з визначення прозорості хмар у різних частинах спектру; вимірювання інтенсивності сонячної радіації в крайній інфрачервоній частині спектру (400 мкм), інтенсивності зеленої лінії неба вночі та в сутінках, яскравості неба під час сутінків.

У квітні 1935 року затверджений у званні дійсного члена Оптичного інституту в Ленінграді.

У 1944—1952 роках — науковий керівник науково-дослідного інституту (НДІ—801) Народного комісаріату оборонної промисловості СРСР (потім Міністерства електропромисловості СРСР).

З 1947 року — професор, завідувач кафедри електрофізики фізичного факультету Ленінградського державного університету імені Жданова. Також був членом Вченої ради Ленінградського інституту точної механіки і оптики.

Помер 15 березня 1969 року в Ленінграді. Похований на Богословському цвинтарі Ленінграда (Санкт-Петербурга).

Напрями наукової діяльності

• електронна оптика (електронні мікроскопи, електронографи, мікроаналізатори, електронно-оптичні перетворювачі та інші прилади та установки);
• дослідження властивостей напівпровідників та їхнє технічне застосування в оптико-електронних приладах;
• вивчення методів та створення апаратури світлової локації, аналога радіолокації (прилади мають широке застосування — від геодезії до військової техніки);
• дослідження швидкоплинних процесів, та створення установок та приладів, що дозволяють фіксувати їх фотоспособом через інтервали у стотисячні та мільйонні частки секунди;
• вивчення умов проходження оптичного випромінювання через атмосферу;
• дослідження короткохвильового оптичного випромінювання Сонця та рентгенівського випромінювання за межами земної атмосфери за допомогою космічної апаратури;
• створення, вивчення та застосування лазерних джерел випромінювання; тепловізійні прилади та методи візуального контролю температури поверхні об'єкта (прилади, що застосовуються в медичній практиці, дозволяють проводити діагностику, обумовлену зміною температури шкірного покриву).

Нагороди

• Герой Соціалістичної Праці (21.06.1957)
• п'ять орденів Леніна (10.06.1945, 19.09.1953, 26.11.1953, 21.06.1957, 26.11.1963)
• три ордени Трудового Червоного Прапора (15.12.1943, 8.12.1951, 21.12.1957)
• орден «Знак Пошани» (8.06.1939)
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медалі
• Ленінська премія (1959) — за розробку оптико-електронних приладів та систем
• Сталінська премія ІІ ст. (1947) — за створення вітчизняного зразка електронного мікроскопа
• Сталінська премія ІІ ст. (1949) — за розробку нової знімальної камери