Левченко Анатолій Миколайович

Анатолій Левченко — український митець, режисер, викладач акторської майстерності, сценограф, громадський діяч, документаліст російсько-української війни. Заслужений діяч мистецтв України (2025)^[1].Засновник та керівник Першого недержавного театру Донеччини Terra Incognita (Маріуполь-Київ), Єдиного в Європі театру митців-біженців.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Левченко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Левченко Анатолій.

Левченко Анатолій Миколайович
Народився	24 березня 1969(1969-03-24) (56 років) Семипалатинський ядерний полігон
Громадянство	Україна
Національність	українець
Нагороди	Заслужений Діяч мистецтв України (2025) Медаль «За жертовність і любов до України» — відзнака Православної церкви України (2017) Орден "За розбудову України" (2020р.). Знак народної пошани «Хрест громадянських заслуг» (2023) Медаль "За незламність духу"(2025)

Життєпис

Народився 24 березня 1969 року в м. Семипалатинськ (Казахстан).

Закінчив середню та музичну (скрипка) школи у 1986 році, після проходження військової служби в Радянській Армії (Північний флот) у 1989 році вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К Карпенка-Карого та в 1994 році закінчив його з присвоєнням кваліфікації спеціаліста за спеціальністю «режисура».

З 1994 року працює на посаді режисера-постановника (а з лютого 2017 р по серпень 2018 р. — головного режисера^[2]) у Донецькому академічному обласному драматичному театрі (м. Маріуполь).

Неодноразово поєднував основну діяльність з роботою художника-постановника і завідувача художньо-постановочної частини у театрі. Як художній керівник курсу і педагог з акторської майстерності з 2010 року веде курси в Першій Маріупольській театральній школі-студії.

Лауреат і дипломант міжнародних і регіональних театральних фестивалів «Херсонеські ігри», «Мельпомена Таврії», «Дні Чехова в Ялті», «Театральний Донбас», «Homo ludens», AndriyivskyFest, «Вересневі Самоцвіти», «Світогляд», «ТеатрNET»,"SCENE FEST".

 Під час навчання в університеті займався у лабораторії сценографії Заслуженого діяча мистецтв УРСР Михайла Френкеля. Учасник Другої обласної виставки художників театру «Laterna Magica» (Донецьк, 1997 р.). Персональна виставка «Портрет сценографа Анатолія Левченка» проходила у виставковому залі сучасного мистецтва ім. А. Куїнджі (2009 р.). Здійснив постановку понад 30 спектаклів як сценограф.

Автор лібретто,сценограф та режисер двох мюзиклів — «4 срібні пенси» (за мотивами «Острова скарбів» Р.-Л. Стівенсона") і «Останній подвиг Ланцелота» (за «Драконом» Є.Шварца"). Також автор лібретто та постановник містерії «Діти океану» на сцені «Донбас-Опери».

Режисер всеукраїнського молодіжного фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона Рута»(1993 рік,Донецьк).

Керівник групи авторів логотипу театру Донеччини.

Нагороджений медаллю «За жертовність та любов до України» УПЦ (КП)(2017 р.), орденом «За Розбудову України»(2020 р.),Знаком народної пошани «Хрест громадянських заслуг» (2023 р.)

27 жовтня 2019 року в Маріуполі відкрився Перший недержавний театр «Terra Incognita» Свій театр для Своїх під керівництвом Анатолія Левченка^[3].

Під його керівництвом створено «Мистецький хаб „ВО!“»^[4], який пропагує українську поезію. Учасники-артисти (в тому числі-студенти і аматори) і сучасні українські поети.

Під час російського вторгнення в Україну 2022 року пережив окупацію у Маріуполі^[5][6] Після перебування в центрі бойових дій у Маріуполі 20 травня 2022 року був запроторений за ґрати спочатку «міністерством держбезпеки днр», а потім утримували в ізоляторі ФСБ РФ в Донецьку.

Йому інкримінували статті КК РФ: 282 — «Порушення ненависті чи ворожнечі, або приниження людської гідності», 280 — «Публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності», 205.2. «Публічні заклики до здійснення терористичної діяльності, публічне виправдання тероризму чи пропаганда тероризму». Звинувачення ґрунтувалося на виставах Анатолія, його громадської діяльності та проукраїнської позиції, публікаціях у соціальних мережах.

9 березня 2023 року (через майже 10 місяців у в'язниці) Левченку було змінено запобіжний захід — з утримання під вартою на підписку про невиїзд. В Україну разом із сім'єю Анатолій зміг повернутися 21 липня 2023 року.^{[7][8][9][10][11][12]}.Одружений, має двох синів, Артем 2002 р.н.- пожиттєвий інвалід 1 «Б» групи — невербальний аутист.

З лютого 2024 року у Києві розпочато проект відродження Першого недержавного театру Донеччини «TERRA INCOGNITA». 7 квітня 2024 року на сцені Національного Центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса відбулася прем'єра вистави «Світло — в кінці тунелю» за п'єсою Неди Нежданої «Той, що відчиняє двері». Також поставлено ще два спектаклі- «POSTПІСНЯ» за «Лісовою Піснею» Л. Українки та «Зовнішньо Переміщена Особа» за п'єсою Кая Гензеля (за підтримки Goethe-Institut Ukraine.)

Режисерський стиль Анатолія Левченка вирізняється поєднанням мультимедійних та сценічних технологій з тонким знанням людської психології, знанням сучасних режисерських та акторських методик у поєднані з чесністю та відвертістю митця, що робить його постановки емоційно потужними та актуальними. Його професійний та життєвий шлях демонструє стійку відданість мистецтву як інструменту для соціальних змін, діалогу та терапії, що особливо важливо в контексті викликів, з якими стикається сучасне українське суспільство.