Легенда Багера Ванса

«Легенда про Беггера Ванса» (англ. The Legend of Bagger Vance) — американський спортивний фільм 2000 року режисера Роберта Редфорда з Віллом Смітом, Меттом Деймоном і Шарліз Терон у головних ролях. Сценарій Джеремі Левена заснований на новелі Стівена Прессфілда 1995 року «Легенда про Беггера Ванса: роман про гольф і гру життя».

Легенда Багера Ванса
англ. The Legend of Bagger Vance
Жанр	комедія-драма, фентезійний фільм, драматичний фільм і екранізація роману[d]
Режисер	Роберт Редфорд[1][2][…]
Продюсер	Michael Nozikd і Jake Ebertsd
Сценарист	Jeremy Levend
На основі	The Legend of Bagger Vanced
Оповідач	Джек Леммон
У головних ролях	Вілл Сміт Метт Деймон Шарліз Терон
Оператор	Майкл Боллгаусd
Композитор	Rachel Portmand
Художник	Стюарт Крейґd
Кінокомпанія	Allied Filmmakersd
Дистриб'ютор	DreamWorks і Netflix
Тривалість	126 хв.
Мова	англійська
Країна	США
Рік	2000
Дата виходу	3 листопада 2000
Кошторис	$80 млн.[3]
Касові збори	$39.5 млн.[3]
IMDb	ID 0146984

Синопсис

Зневірений гольфіст намагається відновити свою гру і життя за допомогою містичного кедді.

У ролях

Актор	Роль
Вілл Сміт	Багер Ванс Багер Ванс
Метт Деймон	Раннульф Джуну Раннульф Джуну
Шарліз Терон	Адель Інвергордон Адель Інвергордон
Джоель Гретч	Боббі Джонс Боббі Джонс
Брюс Макгілл	Волтер Гаґен[en] Волтер Гаґен[en]
Лейн Сміт[en]	Грантланд Райс[en] Грантланд Райс[en]
Джек Леммон	оповідач оповідач

Виробництво

Сюжет частково базується на індуїстському священному тексті Бхагавад Гіта, частині індуїстського епосу Махабхарата, де Воїн/Герой Арджуна (Раннульф Джуну) відмовляється боротися. Бог Крішна з'являється як Бхагаван (Беггер Венс), щоб допомогти йому йти шляхом воїна та героя, яким він має бути. Цей зв’язок пояснив Стівен Дж. Розен у своїй книзі «Гіта на зеленому» 2000 року.^[4]

Зйомки

Більшість сцен із гольфом були зняті на плантації Коллтон-Рівер^[5] неподалік від острова Хілтон-Хед. ^[6] Деякі сегменти були зняті в Савані та на острові Джекілл, штат Джорджія.^[7]

Критика

Time назвав його одним із найбільш «ганебних» фільмів останніх років через трактування афроамериканців і використання «Чарівного афроамериканського друга».^[8][9] Пізніше цей фільм буде використаний Спайком Лі як приклад фільму з Чарівним негром.^[10][11]