Ленінградсько-Новгородська операція

Ленінгра́дсько-Новгоро́дська опера́ція (14 січня — 1 березня 1944) — стратегічна наступальна операція радянських військ на північному фланзі Східного фронту Другої світової війни, що проводилася військами Ленінградського (генерал армії Говоров Л. О.), Волховського (генерал армії Мерецков К. П.) і 2-го Прибалтійського (генерал армії Попов М. М.) фронтів у взаємодії з Червонопрапорним Балтійським флотом (адмірал Трибуц В. П.) і авіацією далекої дії (маршал авіації Голованов О. Є.), частина битви за Ленінград у 1941—1944 роках.

Ленінградсько-Новгородська операція
Німецько-радянська війна
Ленінград радіє. Облога знята. Лютий 1944 Ленінград радіє. Облога знята. Лютий 1944
Дата: 14 січня — 1 березня 1944 Місце: Південна Ленінградська, Новгородська, Псковська області[1] і Нарва Результат: перемога Червоної Армії
Сторони
СРСР	Третій Рейх
Командувачі
Говоров Л. О. Мерецков К. П. Попов М. М. Трибуц В. П.	Модель Вальтер Георг фон Кюхлер
Військові сили
822 100 о/с[2] 20.183 гармат та мінометів, 1580 танків і САУ	741 тис. о/с бл. 10 тис. гармат та мінометів, 385 танків та штурмових гармат, 370 літаків
Втрати
313 953 з них: 76 686 чоловіків — безповоротні втрати	13 410 чоловік вбито, 52 237 поранені та 11 329 зниклі безвісти Всього: 76 976[3]

Перед радянськими військами ставилося завдання розгромити німецьку групу армій «Північ» (16 А і 18 А), повністю зняти блокаду Ленінграда і звільнити Ленінградську область від німецьких військ.

В рамках даної операції проведені фронтові наступальні операції:

• Красносельсько-Ропшинська (14.01.44-30.01.44);
• Новгородсько-Лузька (14.01.44-15.02.44, Волховський);
• Кінгісеппсько-Гдовська (01.02.44-01.03.44, Ленінградський);
• Староруссько-Новоржевська (18.02.44-01.03.44, 2-й Прибалтійський).