Леонтьєв Олег Костянтинович

Оле́г Костянти́нович Лео́нтьєв (19 лютого 1920, с. Уяр Красноярський край, РРФСР — 13 грудня 1988, Москва, СРСР) — радянський науковець-геоморфолог, доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри геоморфології (1961—1986) географічного факультету Московського державного університету (МДУ). Заслужений діяч науки РРФСР (1980)^[1].

Олег Костянтинович Леонтьєв
Олег Константинович Леонтьев
Народився	19 лютого 1920(1920-02-19) с. Уяр, Красноярський край, РРФСР
Помер	13 грудня 1988(1988-12-13) (68 років) Москва, СРСР
Поховання	Ніколо-Архангельський цвинтар
Країна	РРФСР →  СРСР
Діяльність	науковець
Alma mater	Московський університет
Галузь	геоморфологія
Заклад	Московський університет
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор географічних наук
Війна	німецько-радянська війна
Нагороди	Заслужений діяч науки та техніки РРФСР

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Леонтьєв.

Життєпис

Народився 19 лютого 1920 року в селі Уяр Красноярського краю Росії в родині службовців^[2]. Родина переїхала до Ленінського Тульської області, де Олег Костянтинович закінчив школу. 1938 року вступив на географічний факультет Московського університету, який закінчив через 10 років, 1948 року. Перерва була викликана участю в німецько-радянській війні, під час якої він служив в авторемонтних підрозділах Радянської армії і був нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»^[3]. У перші воєнні роки він працював у рідному селищі техніком-землевпорядником, потім вчителем середньої школи. На початку 1943 року був мобілізований до лав армії, демобілізований 1945 року^[4].

Під впливом професора В. П. Зенковича зосередив свою увагу на новому напрямку — геоморфології морських берегів, ставши згодом одним з основоположників вітчизняної школи береговиків. Пізніше в коло його наукових інтересів увійшли геологія та геоморфологія морського дна. Після закінчення навчання в університеті був направлений на роботу до об'єднання «Дагнефть» (Дагестан), де очолив морську геолого-знімальну партію, яка провела першу інструментальну геолого-геоморфологічної зйомку прибережної смуги шельфу для потреб нафтової геології. Отримані теоретичні матеріали лягли в основу його кандидатської дисертації, яку захистив 1951 року (з 1953 року доцент)^[4]. 1957 року захистив докторську дисертацію на тему «Геоморфологія морських берегів і дна»^[4].

1960 року присвоєне вчене звання професор^[2]. У 1961—1986 роках Леонтьєв працював завідувачем кафедри геоморфології географічного факультету Московського університету^[1][5]. 1972 року створив на кафедрі лабораторію морської геоморфології^[4].

Брав активну участь в роботі багатьох міжнародних і вітчизняних наукових організацій: Міжнародний географічний союз, Асоціація з вивчення четвертинного періоду, Міжнародна асоціація планетологів, робоча група «Морські береги» Ради АН СРСР з проблем Світового океану, рада з проблем Каспійського моря при Держкомітеті з науки і техніки^[4].

Підготував 40 кандидатів і 4 докторів наук. У Московському університеті читав курси «Геоморфологія морських берегів», «Морська геологія» і «Фізична географія океану». Неодноразово читав лекції в університетах СРСР і за кордоном^[4].

Помер 13 грудня 1988 року в Москві, похований на Ніколо-Архангельському кладовищі^[3].

Наукова діяльність

Олег Костянтинович Леонтьєв займався методикою геоморфологічного картування. Засновник школи морських геоморфологів. Найбільший фахівець з геоморфології берегів і дна Каспійського моря та історії його розвитку. Вивчав берега Байкалу, Каспійського, Охотського і інших морів, Китаю, Албанії, Куби, островів Індійського і Тихого океанів^[2]. Зробив значний внесок у вивчення еволюції перехідної зони і серединно-океанічних хребтів, а також коливання рівня Світового океану^[2].

Леонтьєв О. К. написав й опублікував понад 300 наукових робіт, серед них 21 монографія і підручник^[5]. Основні наукові праці присвячені геоморфології і класифікації морських берегів і дна океанів:

• «Основи геоморфології морських берегів» (1961);
• «Короткий курс морської геології» (1963);
• «Геоморфологія дна Світового океану. Конспект вибраних лекцій з курсу „Геоморфологія світу“» (1965);
• «Дно океану» (1968);
• «Каспійське море» (у співавторстві, 1969);
• «Методи геолого-геоморфологічних досліджень дна світового океану. Тексти вибраних лекцій з курсу „Морська геологія“» (у співавторстві, 1969);
• «Каньйони під морем» (1973);
• «Основи фізичної географії Світового океану. Тексти лекцій» (1974);
• «Геоморфологія морських берегів» (1975)
• «Рівень, береги та дно океану» (1978);
• «Геоморфологія берегів і дна Каспійського моря» (у співавторстві, 1977);
• «Загальна геоморфологія» (у співавторстві, 1979);
• «Тихий океан» (у співавторстві, 1981);
• «Морська геологія: основи геології та геоморфології дна Світового океану» (1982);
• «Індійський океан» (у співавторстві, 1982);
• «Фізична географія Світового океану» (1982);
• «Атлантичний океан» (у співавторстві, 1984);
• «Геоморфологія материків і океанів» (у співавторстві, 1987)^[1].

Нагороди і відзнаки

• 1945 — Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»^[3]
• 1972 — Лауреат премії імені Д. М. Анучина^[4].
• 1980 — Заслужений діяч науки РРФСР^[4].
• 1981 — Лауреат премії імені Д. Н. Анучина (за колективну працю «Загальна геоморфологія»)^[4].

Пам'ять

1993 року іменем Олега Костянтиновича названа підводна гора в хребті Наска в південно-східній частині Тихого океану (23° 26′ 24″ пд. ш., 83° 19′ 18″ з. д.)^[1][4].