Леопольд Вієторіс

Леопольд Вієторіс (4 червня 1891, Бад-Радкерсбург, Штирія — 9 квітня 2002, Інсбрук) — австрійський математик, ветеран Першої світової війни і супердовгожитель — він помер у віці 110 років і 10 місяців. Він і його дружина Марія Йозефа Вінсентія Вієторіс, уроджена Ріккабона фон Райхенфельс (18 липня 1901 — 24 березня 2002) були одними з найстаріших подружніх пар у світі^[7].

Леопольд Вієторіс
нім. Leopold Vietoris
Народився	4 червня 1891(1891-06-04)[1][2]  Бад-Радкерсбурґd, Австрійське ерцгерцогство, Австро-Угорщина
Помер	9 квітня 2002(2002-04-09)[1][2] (110 років)  Інсбрук, Австрія
Поховання	Westfriedhofd[3][4]
Країна	Австрія
Діяльність	математик, тополог, викладач університету
Alma mater	Віденський університет (1919)[1] Stiftsgymnasium Melkd (1910)[1] Віденський технічний університет (1911)[1]
Галузь	топологія
Заклад	Інсбруцький університет[1] Технічний університет Граца[1] Віденський університет[1] Віденський технічний університет[1] Інсбруцький університет[1]
Науковий керівник	Густав фон Ешеріх і Вільгельм Віртінгер[5]
Аспіранти, докторанти	Kurt Hellmichd[6] Helmut Grömerd[6] Kurt Hellmichd[6] Martha Petschacherd[6] Hiltrud Jochumd[6] Johann Leichtd[6] Walter Dürkd[6] Eva Ambachd[6] Gerhard Rieged[6] Fortunat Pescolderungd[6] Egon Steuerd[6] Klemens Hackld[6]
Членство	Австрійська академія наук[1] Austrian Mathematical Societyd[1] Німецьке математичне товариство[1]
Війна	Перша світова війна і Друга світова війна
Батько	Hugo Vietorisd
Нагороди	почесний доктор Віденського технічного університетуd (1984) Почесний доктор Інсбруцького університетуd (1994) Prize of the Austrian Mathematical Societyd (1981)
Леопольд Вієторіс у Вікісховищі

Найбільш відомий за свій вклад в топологію (Послідовність Маєра — Вієторіса), його також цікавила історія математики. Був вправним альпіністом.

Біографія

Леопольд Вієторіс був сином залізничного інженера, а потім старшого будівельника Відня Гуго Вієторіса та його дружини Анни, уродженої Діллер. Закінчивши гімназію, він вивчав математику у Віденському технічному університеті з 1910 року, а з 1911 року у Віденському університеті^[8].

Під час Першої світової війни воював як австрійський солдат на італійському фронті. Мав декілька нагород, серед них бронзову медаль за відвагу. Наприкінці 1915 р. був поранений^[9]. У березні 1916 року він був призначений лейтенантом запасу. Одужуючи від поранення, він написав свою першу математичну роботу. Свою дисертацію написав у 1918—1919 роках, частково в італійському полоні.

Після нетривалої роботи вчителем (1919/20) він був асистентом університету в Технічному університеті Ґраца з 1920 по 1922 рік і в Математичному інституті Віденського університету з 1922 по 1927 рік. У 1923 році він закінчив свою габілітацію з дослідження по теорії множин, в 1925/1926 він провів три семестри в Університеті Амстердама в рамках стипендії Рокфеллера. У 1927 році він став доцентом в Інсбруці, в 1928 році — професором Віденського технологічного університету, а в 1930 році — професором Інсбруцького університету, звідки його призвали старшим лейтенантом у німецьку армію, однак його швидко поранили у перші дні війни, тож він повернувся до роботи в університеті й залишався активним до виходу на пенсію в 1961 році.

Восени 1928 року він одружився зі своєю першою дружиною Кларою Ріккабоні, яка пізніше померла, народжуючи шосту дочку.^[9] У 1936 році він одружився з сестрою Клари, Марією Ріккабоною.^[9] Леопольд Вієторіс залишався в чудовій фізичній формі до глибокої старості: до 95 років регулярно брав участь в академічних лижних чемпіонатах. Альпінізм вимушено залишив в 101 рік, після перелому стегнової кістки. На момент смерті був найстаршою людиною в Австрії і досі залишається найдовгоживучішим громадянином Австрії. Леопольд Вієторіс помер через 16 днів після смерті своєї дружини. У нього залишилося шість дочок, 17 онуків і 30 правнуків.^[10]

Вієторіс отримав численні нагороди за наукові досягнення:

• Австрійська почесна відзнака «За науку і мистецтво» (1973)
• Велика золота відзнака за заслуги перед Австрійською Республікою (1981)
• Почесний доктор Віденського технічного університету (1984)
• Почесний член Німецького математичного товариства (1992)

Науковий доробок

Основний вклад зробив в області топології та гомології. Його ім'я носять:

• Топологія Вієторіса
• Гомологія Вієторіса
• Послідовність Маєра — Вієторіса
• Теорема про відображення Вієторіса–Бегле
• Комплекс Вієторіса-Ріпса

Вієторіс залишався науково активним у свої останні роки, навіть написавши одну статтю про тригонометричні суми у віці 103 років.^[11]