Леопольд фон Ранке

Ранке, Леопольд фон (нім. Leopold von Ranke; 21 грудня 1795, Віе, Тюрингія — 23 травня 1886, Берлін) — офіційний історіограф Пруссії (з 1841 р.), який розробив методологію сучасної історіографії, засновану на абсолютизації архівних джерел і прагненні до історизму. Ввів в академічну практику історичні семінари, з яких вийшло багато талановитих істориків.

Леопольд фон Ранке
Leopold von Ranke
Портрет Леопольда фон Ранке, Адольф Йебенс, 1875 Портрет Леопольда фон Ранке, Адольф Йебенс, 1875
Народився	21 грудня 1795(1795-12-21) Віе
Помер	23 травня 1886(1886-05-23) (90 років) Берлін
Поховання	Sophienkirched
Країна	Німецька імперія
Національність	Німець
Діяльність	історик, науково-педагогічний працівник, викладач університету, письменник
Alma mater	Лейпцизький університет
Галузь	Історик
Заклад	Берлінський університет
Посада	Історіограф Прусської державиd
Науковий ступінь	доктор наук
Вчителі	Ґотфрід Герман
Відомі учні	Albert Hauckd Adolf Holmd[1]
Аспіранти, докторанти	Albert Hauckd Philipp Jafféd Грановський Тимофій Миколайович Heinrich von Sybeld[2]
Членство	Сербське вчене товариствоd Society of Serbian Lettersd Німецький археологічний інститут Петербурзька академія наук Угорська академія наук Американська академія мистецтв і наук Російська академія наук Прусська академія наук Нідерландська королівська академія наук Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей Геттінгенська академія наук Баварська академія наук Туринська академія наук[3]
Рід	Ranke familyd
Брати, сестри	Friedrich Heinrich Ranked Karl Ferdinand Ranked Ernst Ranked
У шлюбі з	Clarissa Gravesd
Діти	Otto von Ranked[4] Maximiliane von Ranked[4] Fridhelm von Ranked[4] Albrecht von Ranked[4]
Нагороди	Почесний громадянин Берлінаd
Леопольд фон Ранке у Вікісховищі

Біографія

Дитинство Ранке минуло в середовищі суворої лютеранської релігійності та консервативності. Батько Ранке був юристом, всі його нащадки — духовними особами.

Навчався в Дондорфській монастирській школі, потім Шульпфорті та в Лейпцизькому університеті.

Був членом Німецького археологічного інституту, Нідерландської королівської академії наук, членом-кореспондентом Санкт-Петербурзької академії наук.

Праці

• Історія романських і германських народів з 1494 до 1535 р. (1824).
• Державці і народи Південної Європи в XVI—XVII ст.(1834—1836).
• Німецька історія в епоху реформації (1839—1847).
• Дванадцять книг прусської історії (1874).

Учні

• Едуард Вінкельманн