Леопольд II (імператор Священної Римської імперії)

Леопо́льд II (лат. Leopoldus II; 5 травня 1747(17470505) — 1 березня 1792) — імператор Священної Римської імперії (1790—1792). Король Німеччини, Угорщини, Богемії, Галичини і Володимерії; ерцгерцог Австрії, герцог Лотарингії (1790—1792). Великий герцог Тосканський (1765—1790). Представник Лотаринзької гілки Габсбурзького дому. Народився у Відні, Австрія. Третій син австрійського імператора Франца I та Марії-Терезії. Обраний імператором після смерті бездітного старшого брата Йосифа ІІ. Правив під гаслом «Pietate et concordia» (Побожністю та згодою)^[1]. За життя прославився як освічений і талановитий монарх. Був послідовником поміркованого просвітництва: скасував смертну кару та катування, обмежив поміщицьке свавілля^[1]. Призупинив аграрну реформу і впровадження єдиного податку^[1]. Приборкав антиавстрійські виступи в Угорщині та революцію в Бельгії (1790)^[1]. Уклав Райхенбахський договір з Пруссією, отримавши від неї частину польських теренів (1790). Завершив війну із Османською імперією (1791), яка не принесла вигоди жодній зі сторін^[1]. Водночас, як союзник Росії допоміг їй вибороти у турків Крим і Південну Україну (1792)^[1]. Після Пільніцької декларації (1791) уклав угоду із Пруссією проти революційної Франції (1792) на підтримку сестри Марії-Антуанетти та шваґра Людовика XVI^[1]. Раптово помер у Відні^[1] від пневмонії у 44-річному віці. Похований у Імператорському склепі Капуцинської церкви. Його трон успадкував син Франц II.

Леопольд II нім. Leopold II
Леопольд II
Імператор Священної Римської імперії
30 вересня 1790 — 1 березня 1792
Коронація:	9 жовтня 1790
Попередник:	Йосиф II
Наступник:	Франц II
Прапор Ерцгерцог Австрії
30 вересня 1790 — 1 березня 1792
Попередник:	Йосиф II
Наступник:	Франц II
Великий герцог Тосканський
1765 — 30 вересня 1790
Попередник:	Франц I
Наступник:	Фердинанд III
Прапор Король Галіції і Лодомерії
30 вересня 1790 — 1 березня 1792
Попередник:	Йосиф II
Наступник:	Франц II
Народження:	5 травня 1747(1747-05-05) Відень, Австрія
Смерть:	1 березня 1792(1792-03-01) (44 роки) Відень, Австрія
Поховання:	Імператорський склеп, Відень, Австрія
Релігія:	католик
Рід:	Габсбурги-Лотаринзькі
Батько:	Франц I
Мати:	Марія Терезія
Шлюб:	Марія Луїза Іспанська
Діти:	Марія Тереза, Франц, Фердинанд, Марія Анна, Карл Людвіг, Олександр Леопольд, Альбрехт Йоханн Йозеф, Максиміліан, Йосип, Клементина, Антон Віктор, Іоанн Баптист, Райнер Йосиф, Людвіг, Рудольф
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Леопольд II.

Імена

• Леопо́льд II (лат. Leopoldus II, нім., хорв. і словен. Leopold II., угор. II. Lipót, італ. Leopoldo II, фр. Léopold II) — коротке, з порядковим номером правителя.
• Леопо́льд I (нім. Leopold І.) — як перший правитель Великого князівства Тосканського з таким іменем^[2]; зрідка вживалося у тосканських джерелах^[3]. Також як перший герцог Брабантський із таким іменем.
• Пе́тер-Леопо́льд (нім. Peter Leopold) — як ерцгерцог Австрійський^[2].
• Петро́-Леопо́льд (лат. Petrus Leopoldus) — як король Угорський^[2].
• Петер Леопольд Йозеф Антон Йоахім Пій Готтхард фон Габсбург-Лотарінген (лат. Petrus Leopoldus Ioannes Antonius Joachim Pius Gotthardus von Habsburg-Lothringen^[4]; нім. Peter Leopold Joseph Anton Joachim Pius Gotthard von Habsburg-Lothringen) — повне ім'я.
• П'є́тро-Леопо́льдо (італ. Pietro Leopoldo; нім. Peter Leopold I.), або Леопо́льдо-П'є́тро (італ. Leopoldo Pietro, нім. Leopold Peter I.) — як правитель Великого князівства Тосканського^[2]; часто вживалося у тосканських джерелах^[3].
• Петро́-Леопо́льд Га́бсбург-Лотари́нзький (лат. Petrus Leopoldus von Habsburg-Lothringen; нім. Peter Leopold von Habsburg-Lothringen, італ. Pietro Leopoldo d'Asburgo Lorena)

Біографія

Молоді роки

Леопольд II народився 5 травня 1747 року у Відні, в столиці Священної Римської імперії^[3]. Він був третім сином і дев'ятою дитиною імператриці Марії-Терезії та її чоловіка, лотаринзького герцога й імператора Франца I із Габсбурзько-Лотаринзького дому^[3]. Леопольд став першим «багрянородним» австрійським ерцгерцогом: він з'явився на світ після інтронізації батька в 1745 році^[3].

Хрещеною матір'ю Леопольда була російська імператриця Єлизавета, донька російського імператора Петра І^[3]. За її наполяганням новонародженого охрестили Петром, іменем її батька, нетиповим для чоловіків із династії Габсбургів^[3]. У Австрії майбутнього імператора звали Леопольдом, а у Тоскані — переважно П'єтро-Леопольдо, зрідка — Леопольдо^[3].

У 6 років Леопольда заручили із Марією-Беатріче д'Есте, спадкоємницею Модени. 16 січня 1761 року, через смерть старшого брата Карла, хлопця проголосили наступником трону Великого герцогства Тосканського, а руку моденської принцеси віддали його молодшому братові Фердинанду^[3].

Тосканський герцог

Після смерті батька 18 серпня 1765 року вступив до управління Тосканою під ім'ям Петра Леопольда I (Пьєтро Леопольдо I). Спочатку під керівництвом соратників імператриці, маркіза Ботта та графа Розенберга, пізніше самостійно, Леопольд проводив помірковані, але послідовні реформи.

Імператор

1790 року Леопольд отримав у спадок імператорську корону від бездітного брата. Держава перебувала у повному розладі (див. Йосиф II). Леопольд доклав зусиль до заспокоєння станового, національного та клерикального невдоволення. Повстання у Бельгії та Угорщині було придушено; за допомогою Рейхенбахської угоди (липень 1790) вдалось утримати Пруссію від придбань у Польщі; австрійсько-турецька війна завершилась 1791 року Систівським миром.

Скасував закон попередника — Йосифа ІІ — про ліквідацію панщини від 10 лютого 1789 року^[5].

До Французької революції Леопольд, хоч і був братом Марії-Антуанетти, ставився з обережністю і лише після спроби втечі короля погодився спочатку з прусським послом Бішоффвердером, потім із самим Фрідріхом Вільгельмом II стосовно оборонно-наступальних дій проти Франції. З прийняттям французької конституції Людовиком XVI (14 вересня 1791) Леопольд оголосив, що мети угоди попередньо досягнуто. Нові ускладнення стали поштовхом для нового союзу німецьких держав 7 лютого 1792 року; але й тепер Леопольд думав більше про оборону. Після оголошення війни з боку Франції Леопольд несподівано помер 1 березня 1792 року.

Родина

Докладніше: Габсбурги та Габсбурги-Лотаринзькі

Дружина — Марія-Луїза (1745—1792), дочка Карла III, короля Іспанії.

Діти:

• Марія Тереза (1767—1827) — 1787 року одружилась з Антоном, королем Саксонії
• Франц (1768—1835) — останній імператор Священної Римської імперії й перший австрійський імператор
• Фердинанд (1769—1824) — Король обох Галичин, Великий Герцог Тосканський
• Марія Анна (1770—1809) — абатиса
• Карл Людвіг (1771—1847) — герцог Тешенський
• Олександр Леопольд (1772—1795) — палатин Угорщини
• Альбрехт Йоханн Йозеф (1773—1774)
• Максиміліан (1774—1778)
• Йосип (1776—1847) — палатин Угорщини, з 1799 року одружений з Олександрою Павлівною
• Клементина (1777—1801) — 1797 року вийшла заміж за Франциска I, короля Обох Сицилий
• Антон Віктор (1779—1835) — голова Тевтонського ордену
• Марія Амалія (1780—1789)
• Іоанн Баптист (1782—1859) — граф Меранський
• Райнер Йосип (1783—1853) — віце-король Ломбардо-Венеційського королівства; 1820 року одружився з Єлизаветою Савойською-Каріньяно
• Людвіг (1784—1864) — фельдмаршал-лейтенант
• Рудольф (1788—1831) — кардинал та архієпископ Оломоуцький

Генеалогія

Титули

Великий герб імператора Леопольда ІІ. У центрі — герб Лотаринзьких Габсбургів як герцогів Лотарингії, ерцгерцогів Австрії та великих князів Тоскани.

Малий

• лат. Leopoldus II. Dei gratia electus Romanorum Imperator semper augustus, Germaniae, Hungariae et Bohemiae etc. Rex; Archidux Austriae; Dux Burgundiae et Lotharingiae; Magnus Dux Hetruriae etc. etc.^[6]
• Леопольд ІІ, милістю Божою, виборний Імператор римлян, завжди величний, король Німеччини, Угорщини і Богемії, і т. д.; ерцгерцог Австрійський; герцог Бургундський та Лотаринзький; великий герцог Тосканський, і т. д., і т. д.

Середній

• лат. Nos Leopoldus II. divina favente clementia electus Romanorum Imperator semper augustus, Germaniae, Hungariae, Bohemiae, Dalmatiae, Croatiae, Slavoniae, Galiciae, Lodomeriae et Hierosolymae Rex; Archidux Austriae; Dux Burgundiae et Lotharingiae; Magnus Dux Hetruriae; Magnus Princeps Transilvaniae; Dux Mediolani, Mantuae, Parmae, etc. Comes Habsburgi, Flandriae, Tyrolis etc. etc.^[6]
• Ми, Леопольд ІІ, з божественної ласкавої милості, виборний Імператор римлян, завжди величний, король Німеччини, Угорщини, Богемії, Далмації, Хорватії, Славонії, Галичини і Володимирії та Єрусалиму; ерцгерцог Австрійський; герцог Бургундський і Лотаринзький; великий герцог Тосканський; великий князь Трансільванський; герцог Міланський, Мантуанський, Пармський і т. д. граф Габсбурзький, Фландрський, Тірольський, і т. д., і т. д.

Великий

• лат. Nos Leopoldus II. Divina Favente Clementia, electus Romanorum Imperator semper augustus, Germaniae, Hungariae, Bohemiae, Dalmatiae, Croatiae, Slavoniae, Galiciae, Lodomeriae, et Hierosolymae Rex; Archidux Austriae; Dux Burgundiae, Lotharingiae, Styriae, Carinthiae et Carnioliae; Magnus Dux Hetruriae; Magnus Princeps Transilvaniae; Marchio Moraviae; Dux Brabantiae, Limburgi, Lucemburgi et Geldriae, Würtembergae, superioris et inferioris Silesiae, Mediolani, Mantuae, Parmae, Placentiae, Guastallae, Osveciniae et Zatoriae, Calabriae, Barri, Montisferrati et Teschinae; Princeps Sueviae et Carolopolis; Comes Habsburgi, Flandriae, Tyrolis, Hannoniae, Kiburgi, Goritiae et Gradiscae; Marchio Sacri Romani Imperii, Burgoviae, superioris et inferioris Lusatiae, Mussoponti et Nomenei; Comes Namurci, Provinciae Valdemontis, Albimontis, Zutphaniae, Sarwerdae, Salmaeet Falkenstenii; Dominus Marchiae Slavonicae et Mechliniae.^[6]

• Ми, Леопольд ІІ, з божественної ласкавої милості, виборний Імператор римлян, завжди величний, король Німеччини, Угорщини, Богемії, Далмації, Хорватії, Славонії, Галичини та Волині, і Єрусалиму; ерцгерцог Австрійський; герцог Бургундський і Лотаринзький; великий герцог Тосканський; великий князь Трансільванський; маркграф Моравський; герцог Брабантський, Лімбурзький, Люксембурзький і Гелдернський, Вюртемберзький, Верхньої і Нижньої Сілезії, Міланський, Манутанський, Пармський і П'яченцький, Гуастальський, Освенцимський і Заторський, Калабрійський, Баррійський, Монфератський і Тешинський.

Цікаві факти

Леопольд II першим з правителів європейських держав 30 листопада 1786 року повністю скасував смертну кару у Великому герцогстві Тосканському. На честь цієї події, починаючи з 2002 року, відзначається Міжнародний день «Міста за життя».

Нагороди

• Військовий орден Марії Терезії
• Орден Золотого руна