Лещата

Ле́ща́та^[1] (прасл. *leščatь, від *leskati — «ударяти», «розщепляти»; за іншими версіями, назва пов'язана з пол. kleszcze чи нім. Leiste — «брусок»)^[2] — затискальний інструмент, переважно з гвинтовим механізмом, для встановлення та закріплення матеріалів і виробів для обробки. Складається із корпусу та двох лещатових губ, одна губа з яких зазвичай нерухома і виконана єдиною з корпусом, а інша рухома притискається до деталі, що закріплюється за допомогою гвинтового механізму.

Слюсарні лещата з ручним приводом

Машинні лещата з ручним приводом

Ручні лещата шарнірного типу

Столярні лещата (передні) у верстаку

Дерев'яні лещата з Löffelholz-Codex, Нюрнберг, 1505 рік

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лещата (значення).

Історія слюсарних лещат

Прообразом лещат були ковальські кліщі (у діалектах їх можуть називати «лещатами»^[1]), на які для постійного утримування надягали сталеве кільце (шпандир). Необхідність постійного затискання оброблюваної деталі привела до винайдення лещат з гвинтом. Перші гвинти для лещат за відсутності верстатів робили вручну, рубали зубилом та допилювали напилками.

Види лещат

Розрізняють лещата:

• ручні^[3] (шарнірні, з конічним кріпленням і пружинні), котрі при застосуванні утримуються в руках;
• слюсарні (настільні)^[4], що закріплюється до слюсарного верстака;
• верстатні з ручним чи механізованим (пневматичним або гідравлічним) затискним механізмом^[5], та встановлюються як слюсарних верстаках так і на металообробних верстатах (свердлильних, фрезерних тощо);
• столярні (передні та задні — як частина столярного верстака).

Ручні, слюсарні та верстатні лещата виготовляють металевими (корпусні деталі з чавуну СЧ20 або сталей 45, 45Л, ходові гвинти із сталі 45Х, гайки з чавуну СЧ30 або бронзи БрО5Ц5С5, накладки притискних губок з інструментальної сталі У7, У8) столярні лещата — дерев'яними.

Див. також

• Струбцина
• Щипці-затискач