Линник Олексій Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Линник.

Олексій Васильович Линник (30 березня 1920, Ромни — 24 квітня 2003) — радянський військовий діяч, генерал-лейтенант, начальник КВІРТУ ППО з 1974 по 1979 рік.

Линник Олексій Васильович
Народження	30 березня 1920(1920-03-30)  Ромни, Полтавська губернія, УНР
Смерть	24 квітня 2003(2003-04-24) (83 роки)
Країна	СРСР
Вид збройних сил	сухопутні війська
Заклад	Київське вище інженерне радіотехнічне училище протиповітряної оборони
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант
Командування	КВІРТУ ППО
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За оборону Москви»

Біографія

Народився 30 березня 1920 року в місті Ромнах. Українець^[1]. В Червоній армії з листопада 1938 року. Призваний Ленінськ-Кузнецьким районним військоммісаріатом міста Новосибірська^[1]. Член ВКП(б)^[1].

На фронтах німецько-радянської війни з 22 липня 1941 року^[1]. Командир кулеметної роти, потім командир батальйону в прожекторній дивізії ППО^[2].

Після війни служив на посадах командира полку в Дмитрові, Андреаполі, Ржеві, начальника штабу радіотехнічних військ ППО країни, з 1974 по 1979 рік — начальник Київського радіотехнічного училища^[2].

Нагороди

Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями «За оборону Москви» (1944), «За перемогу над Німеччиною»^[1].