Лисенко Йосип Григорович

Йосип Григорович Лисенко (1906(1906), село Мала Дівиця Прилуцького повіту Полтавської губернії, тепер смт. Прилуцького району Чернігівської області —  загинув близько 19 вересня 1941) — український радянський партійний діяч. Член ЦК КП(б)У в 1940—1941 роках. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У в травні 1940 — вересні 1941 р.

Лисенко Йосип Григорович
Народився	1906(1906) село Мала Дівиця Прилуцького повіту Полтавської губернії, тепер смт Прилуцького району Чернігівської області
Помер	19 вересня 1941(1941-09-19) місто Київ
Національність	українець
Діяльність	державний діяч
Партія	ВКП(б)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лисенко.

Біографія

Народився в бідній селянській родині. У 1922 році закінчив семирічну школу в селі Мала Дівиця. У 1924 році вступив до комсомолу.

У січні — жовтні 1925 року — секретар і завідувач комсомольського осередку в селі Петрівка Мало-Дівицького району Прилуцького округу. У листопаді 1925 — листопаді 1926 року — голова і культпропагандист Мало-Дівицького районного комітету взаємодопомоги і Мало-Дівицького районного комітету ЛКСМУ Прилуцького округу.

Член ВКП(б) з травня 1926 року.

У грудні 1926 — жовтні 1927 року — учень сільськогосподарської професійної школи і секретар партійного осередку в селі Сокиринцях Прилуцького району Прилуцького округу.

У листопаді 1927 — лютому 1931 року — студент Київського аграрно-економічного інституту. У березні — листопаді 1931 року — аспірант Всеукраїнської академії наук (ВУАН) у Києві.

У грудні 1931 — січні 1934 року — пропагандист пропагандистської групи ЦК КП(б)У в містах Києві, Харкові та Чистяковому на Донбасі. У лютому — квітні 1934 року — інструктор Чистяковського міського комітету КП(б)У Донецької області.

У травні — листопаді 1934 року — директор радгоспу «Горняк» в місті Чистякове Донецької області.

У грудні 1934 — січні 1938 року — аспірант і секретар партійного комітету Всесоюзного науково-дослідного інституту цукрової промисловості у Києві.

У лютому — серпні 1938 року — начальник агротехнічного сектору і секретар партійного комітету Головного управління цукрової промисловості «Головцукор» Народного комісаріату харчової промисловості СРСР у Москві.

У серпні — вересні 1938 року — відповідальний організатор відділу керівних партійних органів ЦК ВКП(б).

У вересні 1938 — лютому 1939 року — заступник завідувача відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б) України.

З грудня 1938 року — редактор журналу «Більшовик України» (за сумісництвом).

У лютому 1939 — 1941 року — завідувач відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б) України.

17 травня 1940 — вересень 1941 року — секретар ЦК КП(б) України з пропаганди і агітації.

Під час оборони Києва знаходився в місті, 16 вересня (за 3 дні до окупації міста) вийшла його стаття із закликами обороняти Київ^[1]. Пропав безвісти. Ймовірно, загинув під час військових дій.