Лобова кістка

Ло́бна кістка також лобова́ кістка (лат. os frontale) — одна чи декілька кісток мозкового черепа. Вони з'єднуються з носовими кістками спереду, слізною і заочними кістками по боках, тім'яними ззаду.^[1] У більшості тварин лобні кістки парні^[2], тоді як у представників роду Homo вони формують непарну, зрослу структуру^[3].

Лобова кістка
З'єднується з	решітчаста кістка, верхня щелепа, тім’яна кістка, носова кістка, вилична кістка, клиноподібна кістка і слізна кістка
Ідентифікатор NCI Thesaurus	C32635
Лобова кістка у Вікісховищі

Фрагмент рентгенівського знімка повітряних пазух лобної кістки (Варіант норми)

Череп дромеозавра

Лобова кістка людини (Frontal bone)

Людина

Непарна кістка. Складається з луски, двох орбітальних частин і носової. Луска має на зовнішній поверхні лобові горби, нижче їх — надбрівні дуги. Надбрівні дуги сходяться посередині і утворюють надперенісся, В основі надбрівних дуг є лобові пазухи (запалення слизової оболонки яких носить назву фронтит), ці порожнини відкриваються отворами в середній носовий хід.

Орбітальні частини утворюють верхню стінку орбітальної ямки.

Носова частина має решітчасту вирізку для з'єднання з решітчастою кісткою.

З тім'яними кістками лобова з'єднується вінцевим швом (sutura coronalis), з клиноподібною — лобово-клиноподібним (sutura sphenofrontalis). Лобово-виличний шов (sutura frontozygomatica) з'єднує лобову з виличними, лобово-носовий шов (sutura frontonasalis) — з носовою, лобово-верхньощелепний шов (sutura frontomaxillaris) — з верхньощелепною.

Джерела

• Методичний посібник для самостійного вивчення анатомії людини (розділ «Опорно-руховий апарат», ілюстрований)
• Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. Львів. 2002. 240 с.
• «Анатомія людини», О. І. Свіридов, Київ, Вища школа, 2001.