Лозова (Шаргородська міська громада)

Лозова́ — село в Україні, у Шаргородській міській громаді Жмеринського району Вінницької області. Населення становить 1369 осіб.

село Лозова
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Жмеринський район
Тер. громада	Шаргородська міська громада
Код КАТОТТГ	UA05060150150045851
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1550 (475 років)
Населення	1369
Площа	3,2293 км²
Густота населення	423,9 осіб/км²
Поштовий індекс	23540
Телефонний код	+380 4344
Географічні дані
Географічні координати	48°40′22″ пн. ш. 28°0′39″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	195 м
Водойми	Лозова (притока Мурафи)
Місцева влада
Адреса ради	23500, Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Шаргород, вул. Героїв Майдану, 224
Карта
Лозова
Лозова
Мапа
Лозова у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лозова (значення).

Географія

Село розташоване на березі річки Кадуб, яка впадає у річку Лозову, праву притоку Мурафи.

Історія

Село засноване 1550 року.

Під час проведеного радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 388 жителів села^[1].

12 червня 2020 року відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» увійшло до складу Шаргородської міської громади^[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шаргородського району, село увійшло до складу Жмеринського району^[3].

Релігія

У селі була стародавня козацька церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка належала релігійній громаді УПЦ (МП) Могилів-Подільській єпархії^[4]. Через низьку освіченість та бажання нашкодити Україні віряни Московського патріархату розібрали її наприкінці 2016 року, щоб збудувати на її місці новий храм^[5].

Церква Покрови Пресвятої Богородиці було побудовано у 1700—1702 роках, вона була однією з найстаріших дерев'яних церков на Поділлі і мала статус пам'ятки національного значення України^[6].

Відомі особи

У часи німецько-радянської війни (1941—1945) два мешканця села, за проявлений героїзм у боях з німецькими окупантами, стали кавалерами трьох орденів Слави:

• Гаврилюк Іван Климентійович (1904—1981) — повний кавалер ордена Слави
• Дудник Андрій Романович (1922—1987) — повний кавалер ордена Слави

У 1947 році за доблесну працю Указом Президії Верховної ради СРСР сім колгоспників колгоспу «Прогрес» удостоєні високого звання Героя Соціалістичної Праці із врученням їм Золотої Зірки та ордена Леніна:

• Марценюк Пилип Петрович (19.07.1919 — червень 1995), голова колгоспу
• Байда Іван Мойсейович (червень 1913 — 30.11.1969), бригадир рільничої бригади
• Білінська Ганна Григорівна (листопад 1925 — 09.08.1987), ланкова рільничої ланки
• Матусяк Андрій Онисимович (травень 1914 — 12.10.1988), бригадир рільничої бригади
• Меєр Олександра Тимофіївна (04.04.1929 — 28.05.2012), ланкова рільничої бригади
• Садова Олександра Семенівна (березень 1930 — 27.05.1990), ланкова рільничої бригади
• Щербатюк Явдоха Остапівна (березень 1899 — 12.05.1960), ланкова рільничої бригади

Галерея

• 
  Покровська церква й дзвіниця
• 
  Церква Пресвятої Богородиці
• 
  Церква Покрови Пресвятої Богородиці

• 
  Церква
• 
  Дзвіниця церкви св. Миколая
• 
  Церква св. Миколая

Див. також

• Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Лозова)
• Церква святого Миколая (Лозова)