Лопушинський Вацлав Іванович

Ва́цлав Іва́нович Лопуши́нський (пол. Łopuszyński, Wacław Marian) (26 липня (14 липня) 1856 р., Тикоцин, Царство Польське, Російська імперія — 16 лютого 1929 р., Мурована-Госліна, Польська республіка) — польський інженер шляхів сполучення, конструктор паровозів, творець передових для свого часу серій Е, Ш, Лп.

Лопушинський Вацлав Іванович
пол. Łopuszyński, Wacław Marian
Народився	14 липня 1856(1856-07-14)  Тикоцин, Польща
Помер	16 лютого 1929(1929-02-16) (72 роки)  Мурована Госьліна, Мурована Госьліна (гміна), Познанський повіт, Великопольське воєводство, Польща
Країна	Російська імперія  Польська Республіка
Діяльність	конструктор, railway engineer
Alma mater	Łomża Junior High Schoold Петербурзький державний університет шляхів сполучення
Галузь	виробник залізничного транспортуd
Заклад	Міністерство шляхів сполучення Російської імперіїd
Лопушинський Вацлав Іванович у Вікісховищі

Біографія

Народився в м. Тикоцин Ломжинської губернії Царства Польського в родині судового чиновника. Після закінчення Ломжинської класичної гімназії в 1873 році, вступив до Санкт-Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення.

У 1878 році закінчив Санкт-Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення, після чого працював у технічному відділі Головного товариства залізниць, потім перейшов на посаду помічника начальника паровозного депо Пенза Моршансько-Сизранської залізниці.

Був активним учасником Дорадчих з'їздів інженерів тяги Російських залізниць. З 1880 по 1883 рр. працював у службі тяги Фастівської залізниці. З 1883 по 1886 роки на Лібаво-Роменській залізниці.

Пізніше працював старшим інженером з нагляду за виготовленням рухомого складу для споруджуваної Рязансько-Уральської залізниці. На цій посаді ознайомився з проєктуванням і виробництвом паровозів на Брянському і Коломенському паровозобудівних заводах.

З 1895 року — завідувач технічного бюро служби тяги Владикавказької залізниці, потім призначений першим заступником начальника служби тяги цієї дороги.

Під час Громадянської війни в Росії емігрував за кордон з армією А. Денікіна, що відступала. З 1920 року жив у Польщі. Працював у Міністерстві шляхів сполучення Польської Республіки, в 1922 році призначений головою міністерської комісії з проектування та будівництва паровозів. Запрошувався на роботу на машинобудівний завод Цегельського у Хшануві^[1].

Конструкторська діяльність

З 1890 по 1915 рік брав участь у створенні низки серій товарних і пасажирських паровозів: Ч^К (до 1912 року — К), що став прототипом знаменитої серії О, А^Д (до 1912 року — П), Д^Ж (до 1912 року — Б_П), Ц (до 1912 року — М), Ш, що став прототипом для локомотива серії Щ. За участю М. Е. Правосудовича створив наймасовіший в історії світового паровозобудування паровоз серії Е^[2].

У 1914 році ним розроблено проект потужного швидкісного пасажирського потяга, названого на його честь Л (після 1947 року — Л^п). У 1923 році в Польщі розробив проект паровоза Ty23, кращого вантажного паровоза польських залізниць довоєнного періоду (побудовано 606 одиниць). Згодом кілька локомотивів опинилося в СРСР після приєднання Західної Білорусії та Західної України у 1939 році^[3][4].

Пам'ять

• Паровоз Л — пасажирський паровоз типу 2-3-1, що отримав позначення серії на честь Лопушинського.