ІІІ:21
"Esta é a ditosa pátria minha amada,
A qual se o Céu me dá que eu sem perigo
Torne, com esta empresa já acabada,
Acabe-se esta luz ali comigo.
Esta foi Lusitânia, derivada
De Luso, ou Lisa, que de Baco antigo
Filhos foram, parece, ou companheiros,
E nela então os Íncolas primeiros.
---
VIII:2-4
"Estas figuras todas que aparecem,
Bravos em vista e feros nos aspectos,
Mais bravos e mais feros se conhecem,
Pela fama, nas obras e nos feitos:
Antigos são, mas ainda resplandecem
Colo nome, entre os engenhos mais perfeito
Este que vês é Luso, donde a fama
O nosso Reino Lusitânia chama.
"Foi filho e companheiro do Tebano,
Que tão diversas partes conquistou;
Parece vindo ter ao ninho Hispano
Seguindo as armas, que contino usou;
Do Douro o Guadiana o campo ufano,
Já dito Elísio, tanto o contentou,
Que ali quis dar aos já cansados ossos
Eterna sepultura, e nome aos nossos.
"O ramo que lhe vês para divisa,
O verde tirso foi de Baco usado;
O qual à nossa idade amostra e avisa
Que foi seu companheiro e filho amido.
Vês outro, que do Tejo a terra pisa,
Depois de ter tão longo mar arado,
Onde muros perpétuos edifica,
E templo a Palas, que em memória fica? |
|
ІІІ:21
Оце й моя кохана батьківщина,
Де білий світ уперше я узрів.
Я був би найщасливіша людина,
Коли б по грозах очі там склепив.
Це – Лузітанія, що в пам’ять сина
Так називається із тих років.
Той Луз, чи Ліз,– нащадок Бакха грізний –
Був перший житель нашої вітчизни.
---
VIII:2-4
«Сеньйоре, це героїв наших цвіт,
Ти бачиш горду й певну їх поставу,
Такі ж міцні були, й скоряли світ,
І здобули собі навіки славу;
Вони для нас живі з прадавніх літ,–
Борці за лицарську відважну справу.
Це – Луз, і наша ним земля ясна,
То й зветься Лузітанія вона.
Він був супутником, а може, й сином
Палкого Вакха, і тоді ж внівець
Розбив іспанців у краю долиннім,
І там осів, мандрівник і борець.
Отож між Дору й Гвадіани плином,
Де він знайшов могилу, наш отець,
Полями Єлісейськими багата,
Земля зоветься йменням його брата.
Ти бачиш, свідчить він одне із двох,
Піднісши берло Вакха на відраду:
Чи взяв його в супутники той бог,
Чи сам він син для бога винограду.
А той, що звідав горя і тривог,
Ще довго борознив моря всі зряду,
Затим прибув на Тежу береги
І став для нас безмежно дорогий». |
