Луїза-Іполіта

Луїза-Іполита (фр. Louise-Hippolyte; 10 листопада 1697 — 29 грудня 1731) — правляча княгиня Монако з лютого 1731 року. Дочка Антуана I і його дружини Марії Лотаринзької.

Луїза-Іполіта
Народилася	10 листопада 1697(1697-11-10)[1]  Княжий палац у Монако
Померла	29 грудня 1731(1731-12-29)[1] (34 роки)  Монако  ·натуральна віспа
Поховання	Собор Святого Миколая
Країна	Монако
Місце проживання	Княжий палац у Монако
Діяльність	політична діячка
Суспільний стан	аристократія
Титул	принцеса
Посада	Князь Монако
Рід	Грімальді
Батько	Антуан І
Мати	Марія де Лорейнd
У шлюбі з	Жак I
Діти	Prince Antoine, Marquis of Bauxd, Princess Charlotte of Monacod, Оноре III, Prince Charles, Count of Carladèsd, Prince Jacques of Monacod, Princess Louise Françoise, Mademoiselle of Bauxd, Prince François, Count of Thorignyd, Prince Charles Maurice, Count of Valentinoisd і Princess Marie Françoise, Mademoiselle d'Estoutevilled
Медіафайли у Вікісховищі

У 1715 році брат Антуана I, священик Франсуа-Оноре, відмовився від прав на князівський титул. Оскільки Антуан не мав законних синів, спадкоємицею стала старша дочка Луїза-Іполіта. Для збереження князівського титулу в родині Грімальді Антуан схиляв дочку до шлюбу зі своїм двоюрідним братом, сеньйором Антіба. Однак дочка вибрала собі в чоловіки бретонського дворянина Жака-Франсуа де Гойона-Матійона. У цьому шлюбі народила п'ятьох синів: Антуана-Шарля, Оноре, Шарля, Франсуа-Шарля, Шарля-Моріса і чотирьох дочок.

Зайнявши трон Монако після смерті батька 20 лютого 1731 року, Луїза-Іполіта померла менш ніж через рік. Титул князя успадкував її чоловік, який взяв прізвище «Грімальді».