Луїс Рамірес Сапата

Луїс Рамірес Сапата (ісп. Luis Ramírez Zapata, нар. 6 січня 1954, Сан-Сальвадор) — сальвадорський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Луїс Рамірес Сапата
Особисті дані
Народження	6 січня 1954(1954-01-06) (71 рік)
	Сан-Сальвадор, Сальвадор
Прізвисько	El Pelé
Громадянство	Сальвадор
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1971–1977 «Агіла»  ? (182) 1977–1978 «Картагінес»  ? (11) 1978 «Пуебла» 13 (1) 1979 «Альянса»  ? (?) 1979 «Депортіво Платенсе»  ? (?) 1980–1989 «Агіла»  ? (?) 1990 «Вашингтон Дипломатс»  ? (?) 1991–1992 «Атлетіко Марте»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1971–1989 Сальвадор 58 (16)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2007 «Агіла» 2009 «Атлетіко Бальбоа» 2010 АДІ
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Це іберійські ім'я та прізвище. Перше (батькове) прізвище цієї особи Рамірес, а друге (материне) прізвище Сапата.

Виступав, зокрема, за клуби «Агіла» та «Пуебла», а також національну збірну Сальвадору.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1971 року виступами за команду «Агіла», в якій провів шість сезонів і двічі вигравав чемпіонат Сальвадору в 1972 і 1976 роках, а також і Кубок чемпіонів КОНКАКАФ 1976 року.

Згодом з 1977 року Сапата виступав за кордоном, граючи за костагиканський «Картагінес»^[1], мексиканську «Пуеблу» та гондураське «Депортіво Платенсе».

1980 року повернувшись до «Агіли», Сапата з командою із Сан-Мігеля за наступні вісім сезонів своєї ігрової кар'єри ще двічі виграв чемпіонат Сальвадору.

У сезоні 1990 року Сапата виступав у США за «Вашингтон Дипломатс» з APSL^[2], а завершив ігрову кар'єру на батьківщині у команді «Вашингтон Дипломатс», за яку виступав протягом 1991—1992 років.

Виступи за збірну

1971 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Сальвадору.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1982 року в Іспанії. Сапата зіграв на турнірі у всіх трьох матчах своєї команди. При цьому у першій грі проти збірної Угорщини він вийшов на заміну на 27-й хвилині замість півзахисника Хосе Ругамаса за рахунку 0:3 на користь суперників. Гра в підсумку закінчилася з рекордним для фінальних стадій чемпіонатів світу рахунком 10:1, а Рамірес забив єдиний м'яч центральноамериканців у тій грі. Наступні дві гри проти бельгійців та діючих на той момент чемпіонів світу аргентинців сальвадорці програли не забиваючи голів, в результаті чого Сапата і донині залишається єдиним гравцем збірної, який забив гол у фінальних стадіях чемпіонатів світу^[3].

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 19 років, провів у її формі 58 матчів, забивши 16 голів^[4].

Кар'єра тренера

2007 року очолив тренерський штаб клубу «Агіла», але незабаром покинув посаду. Протягом тренерської кар'єри також очолював сальвадорські команди «Атлетіко Бальбоа» та АДІ^[5].

Досягнення

• Чемпіон Сальвадору (5): 1972, 1975/76, 1976/77, 1983, 1987/88
• Володар Кубка чемпіонів КОНКАКАФ (1): 1976
• Бронзовий призер Чемпіонату націй КОНКАКАФ: 1977