Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького — найстаріший заклад вищої освіти ветеринарного профілю в Україні та Європі.

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького
|день університету|кандидатів наук|доцентів|рівень акредитації
48°18′15″ пн. ш. 38°01′05″ сх. д.
Назва латиною	Universitas nationalis medicinae veterinariae et biotechnologiae Leopoliensis nomine S.Gzhytskyj
Тип	заклад вищої освіти
Країна	Україна[1],  Австро-Угорщина,  Польська Республіка і  СРСР
Розташування	Львів
Назва на честь	Ґжицький Степан Зенонович
Засновано	1784
Ректор	Іван Парубчак в.о. ректора вересень 2023
Студентів	Понад 5000[2]
Докторів	55
Професорів	55
Випускники	Категорія:Випускники Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Гжицького
Адреса	79010, м. Львів, вул. Пекарська, 50
Сайт	lvet.edu.ua
52 Pekarska Street, Lviv у Вікісховищі

В Університеті функціонують п'ять факультетів: факультет ветеринарної медицини, біолого-технологічний факультет, факультет харчових технологій та біотехнології, факультет економіки та менеджменту і факультет громадського розвитку та здоров'я. На сьогодні в Університеті навчається близько шести тисяч студентів. Підготовка ведеться за двома освітніми ступенями: бакалавр та магістр. Університет готує спеціалістів за 37 освітніми програмами^[3].

Історія

Університет є найстарішим закладом вищої освіти ветеринарного профілю в Україні та Європі. Історія його сягає 1512 року, коли після заснування школи ковальства у Львові створюється цех хірургів, який став надалі родоначальником Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Основною структурною одиницею була школа ветеринарії, навчання в якій проводилось латинською мовою. Тоді у школі вивчали низку предметів, що охоплювали знання з анатомії коней, про рани, їх заживлення, хвороби та звісно ковальство. Навчання тривало 6 років.

Саме у Львові, згідно реформи освіти імператора Йосифа II в Австрійській імперії, мав існувати третій за рахунком університет окрім Відня та Праги.

• Цісарсько-королівська Ветеринарна школа зі школою кування коней з клінікою-стаціонаром для тварин у Львові — з 1881 року;

Директором школи від 1 жовтня 1881 року був призначений професор Петро Зайфман, колишній директор Варшавської ветеринарної школи та засновник і директор Казанського ветеринарного інституту.

• Львівська академія ветеринарної медицини — з 1 жовтня 1897 року;

Статус академії Львівській школі надався з 1 жовтня 1897 року. Включаючи в себе збільшені кількості працівників та фінансування. Щоб вступити до академії потрібно було мати повну середню освіту з атестатом зрілості, а час навчання продовжувався до 4 років.

• Львівський ветеринарний інститут;

Восени 1939 року Польща була окупована нацистською Німеччиною, внаслідок чого Львівська академія ветеринарної медицини стала Львівським ветеринарним інститутом.

• Львівська академія ветеринарної медицини — з 1992 року;
• Львівська академія ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького — з 1994 року;

1992 року навчальний заклад знову гордо найменувався Львівською академією ветеринарної медицини. 2003 року академія здобула національний статус та дотепер її названо іменем Степана Зеноновича Ґжицького.

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького — з 2007 року.

У вересні 2024 року Міністерство освіти ти науки України вирішило реорганізувати Львівський національний університет природокористування, приєднавши його до цього навчального закладу^[4].

Локація

Університет розташований майже в самому «серці» міста — на вулиці Пекарській, одній із найстаріших і найкрасивіших вулиць Львова, у парковій зоні. На території Університету компактно розташовано навчальні корпуси, гуртожитки, спортивний комплекс та храм Святої Трійці, зони для активного відпочинку та інше.

Факультети

• Факультет ветеринарної медицини — найдавніший в Університеті та один із найбільших в Україні. Тут відбувається підготовка фахівців за спеціальністю «Ветеринарна медицина».
• Біолого-технологічний факультет готує фахівців для тваринництва західного регіону України зі спеціальностей «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва» і «Водні біоресурси та аквакультура».
• Факультет харчових технологій та біотехнології працює над підготовкою фахівців за спеціальностями «Біотехнологія та біоінженерія», «Харчові технології» для роботи на підприємствах м'ясної і молочної промисловості, в забійних і переробних цехах, фермерських господарствах.
• Факультет економіки та менеджменту займається підготовкою фахівців за такими спеціальностями: «Економіка», «Менеджмент», «Маркетинг», «Туризм», «Публічне управління та адміністрування».
• Факультет громадського розвитку та здоров'я навчає фахівців за спеціальностями: «Освітні, педагогічні науки», «Фізична культура і спорт», «Екологія», «Право», «Ветеринарна гігієна, санітарія і експертиза», «Фармація, промислова фармація» та «Фізична терапія, ерготерапія».

Палац Туркулів-Комелло

Почесні доктори

У 1908 році тодішня Львівська ветеринарна академія отримала від Міністерства віросповідань та освіти Австро-Угорщини право надавати звання почесного доктора (doctor honoris causa). Від 1909 до 1939 року 11 осіб стали почесними докторами академії:

• 1909 рік — Генрик Кадий і Юзеф Шпільман (Львів, професори академії).
• 1910 рік — Густав Мархед, Людвік Цвіклінський, Вацлав Залеський, Карл Келлє (Відень, працівники міністерств Австро-Угорщини) і професор Юзеф Байєр (Відень, Австрія)
• 1919 рік — Пйотр Бочковський (Варшава, Польща).
• 1930 рік — Зиґмунт Марковський (Львів, ректор академії).
• 1934 рік — Володимир Кульчицький і Вацлав Морачевський (Львів, професори академії).
• 1998 рік — Данило Василенко (Київ, колишній ректор інституту), Богдан Ткачук (США, випускник академії), Еліґіуш Рокіцький (Польща, професор), Оскар Шаллер (Відень, ректор університету).
• 1999 рік — Юзеф Ляйбетзедер (Відень, ректор університету).
• 2005 рік — Роман Барановський (США, громадський діяч, випускник Академії).
• 2008 рік — Павел Сиса, Владислав Косіняк, Юзеф Ніцпонь (Польща, професори) і Роман Пулка (Польща, громадський діяч).
• 2009 рік — професор Станіслав Рудик і Лариса Усаченко (Київ).
• 2010 рік — Міхал Мазуркевич (Вроцлав, ректор Університету).
• 2014 рік — Ігор Коцюмбас (професор, академік НААН України).
• 2015 рік — Роман Колач (професор).
• 2016 рік — Марек Козьоровський (професор, Польща).
• 2017 рік — Станіслав Вінярчик (професор, Польща).
• 2018 рік — Аліна Вєлічко (професор, Польща).
• 2019 рік — Кшиштоф Кубяк (професор, Польща).
• 2023 рік — Зиґмунт Літвінчук (професор, Польща).
• 2024 рік  — Здзіслав Кєлбович (професор, Польща)

Відомі випускники

• Володимир Кульчицький (1862—1936) — доктор, професор, завідувач кафедри анатомії, ректор Львівської ветеринарної академії в 1917—1919 роках, відомий учений-зоолог, анатом та орієнталіст, що походив зі старовинного шляхетського українського роду Сас-Кульчицьких. Проводив дослідження в галузі зоологічної номенклатури ракоподібних, паразитології тварин і людей, неординарних випадків топографії судин та нервів у свійських тварин, гомології передніх та задніх кінцівок тварин і людини, морфології птахів, статистичних показників захворювань коней.
•  Мечислав Грабовський (1871—1922) — доктор, професор, завідувач кафедри патологічної анатомії та експериментальної патології в 1906—1921 роках і ректор Львівської ветеринарної академії у 1913—1915 роках. Заснував патолого-анатомічний музей тодішньої Ветеринарної академії, мікропрепарати якого ще досі широко використовують у навчальному процесі
• Степан Ґжицький (1900—1976) — доктор ветеринарної медицини, доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри біохімії Львівського зооветеринарного інституту у 1939—1976 роках, всесвітньо відомий випускник Львівської академії ветеринарної медицини (1929), основоположник ветеринарної біохімії в Україні. Його наукова діяльність охоплювала два напрями: дослідження біохімічних процесів у тварин при різних захворюваннях (при деяких хворобах було запропоновано інсулінотерапію) та вивчення особливостей обміну речовин в організмі жуйних тварин у зв'язку з їх годівлею і вирощуванням для розробки теоретичних основ підвищення продуктивності та якості продукції. Важливим результатом цього напряму було з'ясування ролі рубця у загальному метаболізмі та вивчення симбіозу жуйних тварин з мікроорганізмами, що заселяють передшлунки.
• Ярослав Косарчин (1919—1951) — сотник УПА, командир ТВ-23 «Магура» (квітень 1945 — осінь 1949), крайовий провідник ОУН «Карпати» (1949—1951). Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 2-го класу.
•  Степан Стояновський (1922—2000) — доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри фізіології сільськогосподарських тварин Львівського зооветеринарного інституту (1962—1992), ректор інституту в 1965—1989 роках, заслужений діяч науки України, академік УАН, відомий учений у галузі фізіології тварин. Наукові напрацювання послужили основою для обґрунтування та і розроблення нових технологій у м'ясному і молочному тваринництві, які враховували фізіологічні особливості різних видів, порід та продуктивних груп сільськогосподарських тварин.

Нагороди та репутація

Президією Верховної Ради СРСР нагороджений Грамотою і орденом Трудового червоного прапора (3 листопада 1981 року).

З 2001 року університет входить до Всесвітнього Консорціуму вищих навчальних аграрних закладів, а з травня 2000 року факультет ветеринарної медицини університету входить до складу Європейської Асоціації вищих навчальних закладів ветеринарної медицини, яка станом на 2007 рік нараховувала 42 університети. 2011 року університет прийнятий до Європейської асоціації ветеринарних лікарів.

Директори, ректори

• Стояновський Степан Васильович
• Кравців Роман Йосипович
• Гунчак Василь Михайлович
• Гладій Михайло Васильович
• Стибель Володимир Володимирович
• Парубчак Іван Орестович

Світлини

• Вигляд старого корпусу університету з вулиці Пекарської
  Вигляд старого корпусу університету з вулиці Пекарської
• 
  Фрагмент старого корпусу
• 
  Фрагмент фусту та капітелів старого корпусу
• 
  Вигляд на новий корпус
• 
  Пам'ятник ветеринарному лікарю біля нового навчального корпусу

Див. також

• Палац Туркулів-Комелло