Льянос-де-Мохос

Льянос-де-Мохос (ісп. Llanos de Moxos) — заплавна савана площею приблизно 110 000 км² на півночі Болівії. Розташована переважно в департаменті Бені; та частково в департаментах Кочабамба, Ла-Пас, Пандо і Санта-Крус. Льянос-де-Моксос оточений вологими тропічними лісами: південно-західні вологі ліси Амазонки на півночі, заході та півдні та вологі ліси Мадейра-Тапажос^[en] на сході. Назва походить від індіанців групи мохо, яка оселилася тут в XVII столітті.

Льянос-де-Мохос
Загальна інформація
Країна	Болівія
Місцезнаходження	Неотропіка
Площа	126 100 квадратний кілометр
Льянос-де-Мохос у Вікісховищі

Льянос-де-Мохос в департаменті Бені

Район розташований на південному заході басейну Амазонки. Рівнину перетинають численні річки, що стікають зі східного схилу Анд. Невелика різниця у висоті саван у поєднанні з опадами в сезон дощів і таненням снігу в Андах призводить до того , що до половини території країни регулярно затоплюється.

Рівнина не є ідеальною територією для поселення, оскільки ґрунт бідний на поживні речовини, а великі території Льянос-де-Мохос знаходяться під водою під час сезону дощів.

Клімат

Клімат Льянос-де-Мохос тропічний з чітко вираженими дощовими та сухими сезонами. Сезон дощів зазвичай триває з грудня по травень, а річна кількість опадів коливається від 1300 мм на сході до 2000 мм на заході.

Флора

Екорегіон складається із саван і водно-болотних угідь з островами лісів та галерейними лісами вздовж річок. Важливими екологічними факторами є повені та лісові та польові пожежі.

Фауна

У цьому екорегіоні мешкає ара синьогорлий, який перебуває під загрозою зникнення ..

Розкопки

Докладніше: Льянос-де-Мохос (археологія)

Льянос-де-Мохос був місцем для доколумбового сільського господарства і, ймовірно був раннім центром одомашнення рослин. Мешканці побудували сільськогосподарські земляні споруди: піднесені поля, греблі, канали та близько 4700 курганів на площі 50 000 км². Будівництво тривало приблизно з 8850 року до нашої ери приблизно до 1450 року нашої ери. Вирощування містило маніок приблизно з 8350 року до нашої ери, гарбуз приблизно з 8250 року до нашої ери та кукурудзу приблизно з 4850 року до нашої ери. Декілька домашніх культур, а саме: маніок, гарбуз, арахіс, деякі сорти чилі та деякі боби, генетично дуже близькі до диких видів, що зустрічаються у Льянос-де-Мохос, що свідчить про те, що вони були там одомашнені. ^[1] Люди виготовляли прикрашену кераміку, ткали бавовняну тканину, а в деяких місцях ховали своїх померлих у великих урнах.

Хоча європейці прибули до Південної Америки наприкінці XV століття, вони почали заселення Льянос-де-Мохос лише наприкінці XVII століття. Місії, засновані єзуїтськими місіонерами в XVII і XVIII століттях, стали багатьма сучасними містами в регіоні.

З 1950-х років скотарство стало найважливішою галуззю, і ранчо домінують у ландшафті.