Стринадюк Люба-Параскевія

Люба-Параскевія Стринадюк (28 лютого 1989 року, гуцульське село Замагора, Верховинський район, Івано-Франківська область — українська письменниця, перекладачка німецькомовної художньої літератури^[1].

Стринадюк Люба-Параскевія
Народилася	28 лютого 1989(1989-02-28) (36 років)  Замагора, Верховинський район, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Діяльність	письменниця, перекладачка
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка (2011)
Висловлювання у Вікіцитатах

З життєпису

Навчалася на кафедрі ґерманістики Львівського університету ім. Івана Франка, де отримала диплом маґістра (2011).

Мешкає у Львові. Учасниця багатьох письменницьких та перекладацьких резиденцій в Україні та за кордоном.^[2]

Творчий доробок

Авторка прозових книг «У нас, гуцулів» (2014), «До данцу» (2015), «Вивчєрики» (2016), «Як я 'му жити на полонині» (2018), «З-за гір'я. Щоденник любові» (2019), «Huzulen: Історія одного роду. Помітки для пам'яті» (2021), «Дай ноту ля. Гуцульські етюди» (2023).

«У нас, гуцулів. Сім книжок» — зібрання прозових творів Люби-Параскевії Стринадюк, до видання входять вже опубліковані книги авторки, а також нова книжка прози «Дай ноту ля. Гуцульські етюди» (2023). Сім книжок, де письменниця гармонійно поєднує гуцульський діалект з літературною українською мовою.

Люба-Параскевія переклала з німецької книги: «Цісар Америки. Велика втеча з Галичини.» Мартіна Поллака (2015), «Собакоїди та інші люди» Карла-Маркуса Ґауса (2017), «Сканери» Роберта М. Зоннтаґа (2018), «Гаф-пайп — старт Леона-новачка» Лізи Ґаллаунер (2013), «Пробні ночі німецьких сільських дівчат» Фрідріха Крістофа Й. Фішера; трилогію Арно Каменіша — «Сец Нер» (2020), «Позаду вокзалу» (2020), «Усе допито» (2020); «Молодь без Бога» Одьона фон Горвата (2023); «Мисливець на вовків» Крістофа Рансмаєра і Мартіна Поллака (2023).

«По татовому плечу» — нова прозова книжка Люби-Параскевії Стринадюк про гуцульський рід по татові, про гуцульську музику і знаних музикантів, гуцульську колєду, данці й театр. Це художня проза, де переплітаються світи родинний і мистецький, де сусідять ґаздівство й набутки, творячи й довершуючи один одного. Книжка вийшла у видавництві «Брустури» (Discursus) у 2025 році.^[3]

Література та джерела

• учасниця Харківської літературної резиденції — письменниця і перекладачка Люба-Параскевія Стринадюк [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.]
• Василь Карп'юк. Інтерв'ю: Люба-Параскевія Стринадюк: «Я завжди була вразлива до гуцульського світу» [Архівовано 31 грудня 2020 у Wayback Machine.]
• Газета «Верховинські Вісті». 2017.11.08 «Духовний хліб „Писанки“ на вишитому гуцульському рушнику». Василь НАГІРНЯК, головний редактор альманаху «Писанка» (про авторів Альманаху, зокрема Любу-Параскевію Стринадюк) [Архівовано 6 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Як живуть гуцули — розкаже в Ужгороді відома письменниця (УРИВКИ З КНИГИ).// Прозак — ProZak.info. 15 травня 2015 [Архівовано 6 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Письменниця із Верховинщини Люба-Параскевія Стринадюк презентувала у Коломиї нові книги// Телеканал НТК. 18 лют. 2019 р. [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• https://brustury.com.ua/authors/liuba-paraskeviia-strynadiuk/