Любимівка (Бучанський район)

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Любимівка.

Люби́мівка — село в Україні, у Дмитрівській сільській територіальній громаді Бучанського району (до 2020 р. у Києво-Святошинському районі) Київської області. Населення становить 598 осіб.

Поштова станція на 32 кілометрі

село Любимівка
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Бучанський район
Тер. громада	Дмитрівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA32080130090080394
Основні дані
Засноване	1795[1]
Населення	598
Площа	12,212 км²
Густота населення	48,97 осіб/км²
Поштовий індекс	08124
Телефонний код	+380 4598
Географічні дані
Географічні координати	50°26′6″ пн. ш. 30°3′44″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	175 м
Місцева влада
Адреса ради	08120, Київська обл., Бучанський р-н, с.Гурівщина, вул.Київська,78/1
Карта
Любимівка
Любимівка
Мапа
Любимівка у Вікісховищі

Любимівка розташована на трасі Київ — Житомир. Біля центру села, на північному боку траси, стоїть комплекс будівель поштової станції 1846 року — пам'ятка архітектури національного значення.

Гурівщинська дільнича лікарня с. Любимівка

В селі за адресою вулиця Київська, 11 розташована Гурівщинська дільнича лікарня.

Церква с. Любимівка

Також у селі є церква — Храм Успіння Пресвятої Богородиці УПЦ КП.

Історія

Цариця Катерина ІІ, ще в 1775 році своїм розпорядженням дворянству були дані особливі права на користування землею. Через 20 років по тому, коли Польща перестала самостійно існувати, а Росія одержала Білорусію, Волинь, Поділля — було розселення поляків, чехів, німців по землях Росії і Русі (України) Київської.

І на нинішній трасі Київ — Львів поселень не було. Були постоялі станційні двори, де міняли коней. Катерина проїжджаючи особисто давала назву цим станціям: 1-ша Катеринівка, 2-га — Любимівка, 3-тя — Калинівка і т. д., звідки й назви сіл. Гурівщину найменували в честь проживаючих там братів Гурових.

У селі «смотрителем» був брат художника Карла Брюллова. Село почали заселяти переселенці з урочища «смолянка» в 1936-1938 роках^[1].

Відоме з XIX століття. Розвитку посприяло те, що через Любимівку пролягло відкрите в 1854 році Києво-Брестське шосе^[2].

Жителі пережили страшні часи, колективізації, розкуркулення, позбавлення землі, майна, висилки в Сибір. 1933 рік — голодомор, 1939- — фінська війна, 1941 рік — Німецько-совєцька війна, з якої не повернулось в села більше тисячі односельчан, та сотні інвалідів без рук і ніг, які повернулись з війни.

На жіночі плечі звалені всі роботи: косити, молотити, дітей ростити. Такі жінки як Олена Белінська косили план  1 год. — 0,20 га. вручну жита скиртували, вручну картоплю копали під лопату.

1945-1947 роки  відбувається підйом сільського господарства.

1960-1970 роки — реорганізація колгоспів в радгоспи.

1990 рік — перебудова.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	560	93.65 %
російська	36	6.02 %
інші/не вказали	2	0.33 %
Усього	598	100 %

Відомі люди

• Валентина Ільченко — мати-героїня.

Див. також

• Гурівщина
• Поштова станція (Гурівщина)