Голота Любов Василівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голота.

Любо́в Васи́лівна Голо́та (нар. 31 грудня 1949(19491231), Кривий Ріг) — українська письменниця (поетеса, публіцист, прозаїк), журналіст. Лауреат Шевченківської премії 2008 року. Заслужений працівник культури України.

Любов Василівна Голота
Народилася	31 грудня 1949(1949-12-31) (75 років) м. Кривий Ріг
Громадянство	СРСР,  Україна
Національність	українка
Діяльність	поетеса, прозаїк, публіцист
Alma mater	Дніпропетровський ордена Трудового Червоного Прапора державний університет ім. 300-річчя возз'єднання України з Росією (1972)
Знання мов	українська і російська
Мова творів	українська
Партія	КПРС
У шлюбі з	Мовчан Павло Михайлович
Премії	премія Грузії імені Володимира Маяковського, премія імені Володимира Сосюри «Любіть Україну», Національна премія України імені Тараса Шевченка

Біографічні відомості

Любов Голота народилася 31 грудня 1949 року в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області в сім'ї гірників.^[1] 1972 року закінчила філологічний факультет Дніпропетровського державного університету.

У Дніпропетровську працювала журналістом в обласних газетах «Зоря», «Прапор юності» та на обласному радіо.

Від 1983 року живе в Києві. Працювала у видавництвах «Молодь», «Радянський письменник». Член ВУТ «Просвіта» ім/ Тараса Шевченка і Народного Руху України з 1989 року. З 1995 року — головний редактор всеукраїнського просвітянського тижневика «Слово Просвіти».

Любов Голота організувала та видавала перший жіночий культурологічний журнал незалежної України «П'ята пора». Автор сценаріїв багатьох столичних масових свят і дійств.

Упорядкувала книгу «Життя і чин Анатолія Погрібного. Наукові розвідки, статті, спогади.» / Київ: ВЦ «Просвіта», 2011—487 сторінок, наклад 1000 примірників.

У 2016—2019 була членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).^[2]

Твори

• Збірки віршів:
  • «Народжена в степах» (1976),
  • «Весняне рівнодення» (1979),
  • «Горицвіт» (1980),
  • «Вікна» (1983),
  • «Жінки і птиці» (1986),
  • «Дзеркала» (1988),
  • «На чоловічий голос» (1999),
  • «Опромінена часом» (2001).
• Книги публіцистики:
  • «Дитя людське» (2002),
  • «Сотворіння» (2005).
• Романи:
  • «Епізодична пам'ять» (2007).
• Кілька книжок для дітей.

Громадська і партійна діяльність

Член Національної спілки письменників України від 1977 року.

Була членом КПРС (від 1979 року).

Член Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка.

Премії

• 1981 — премія Грузії імені Володимира Маяковського.
• 2001 — премія імені Володимира Сосюри «Любіть Україну».
• 2008 — Національна премія України імені Тараса Шевченка за роман «Епізодична пам'ять».^[3]