Любомир Романків

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Романків (прізвище).

Любомир Тарас Романків (англ. Lubomyr Taras Romankiw; 17 квітня 1931, м. Жовква, Україна — 27 червня 2024, США) — провідний науковець компанії IBM у галузі комп'ютерних технологій, співвинахідник (разом з Девідом Томпсоном) процесів створення тонкоплівкових індуктивних і магніторезистивних мікроголовок для запису інформації^[1], що уможливили появу жорстких дисків і персональних комп'ютерів, автор і співавтор понад 65 патентів. Директор відділу електрохімічної технології й магнетизму Дослідного центру корпорації ІВМ (Йорктаун Гайтс, Нью-Йорк)^[2].

Любомир Романків
Народився	17 квітня 1931(1931-04-17) Жовква
Помер	27 червня 2024(2024-06-27) (93 роки) Нью-Джерсі, США
Країна	Канада
Національність	українець
Діяльність	інформатик
Alma mater	Альбертський університет
Галузь	електроніка та матеріалознавство
Заклад	IBM
Вчене звання	доктор філософії в галузі металургії та матеріалознавства (MIT, 1962 рік)
Науковий керівник	директор відділу електрохімічної технології й магнетизму Дослідного центру корпорації ІВМ.
Членство	Наукове товариство імені Шевченка у США
Відомий завдяки:	індуктивні та магніторезистивні мікроголовки для жорстких дисків
Нагороди	IBM Fellowd Національна зала слави винахідників США (2012) премія пам'яті Морріса Лібманна (1994)
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Народився 17 квітня 1931 року в м. Жовква, нині Львівська область, Україна (тоді Жовківський повіт, Львівське воєводство, Польська Республіка) в родині юриста, колишнього старшини УСС Івана Романківа.

1957 року здобув ступінь бакалавра в Університеті Альберти за спеціальністю «хімічна технологія», близько року успішно працював на хімічному заводі. Закінчив магістратуру та здобув ступінь доктора філософії в галузі металургії та матеріалознавства в Массачусетському технологічному інституті в 1962 році. Автор понад 150 статей, відредагував 10 томів матеріалів різних технічних симпозіумів.^[3]

Помер 27 червня 2024 року в США^[4].

Професійна діяльність

Значна частина його роботи пов'язана з вивченням магнітних матеріалів, рефлективними дисплеями та процесами міднення (англ. Copper plating). Інженер хімії (з 1955 року). Доктор металургії і матеріалознавства. Керівник Центру електрохімічної технології та мікроструктур в Дослідному інституті імені Т. Дж. Ватсона компанії ІВМ. Винахідник процесів створення індуктивних і магніторезистивних мікроголовок для записування/зчитування інформації на жорстких дисках комп'ютерів.^[5]

За значні досягнення отримав медаль Перкіна — найвищу відзнаку Товариства хімічної промисловості США (1993),^[6] медаль Вітторіо де Нора від Електрохімічного товариства США (1994)^[7], відзнаку пам'яті Морріса Н. Лібмана від IEEE (1994), Винахідник Року за версією Асоціації прав інтелектуальної власності Східного Нью-Йорку (2000) і Винахідник Року (Асоціація права інтелектуальної власності Нью-Йорку, 2001 рік). Отримав 13 нагород за видатні винаходи та внесок від IBM і 25 нагород за винаходи та досягнення.^[3] Занесений до престижних видань «Хто є хто в науковому світі» та в «Хто є хто в Америці».

У березні 2012 року Любомир Романків введений до Зали національної слави США, є одним з десяти винахідників (разом зі Стівом Джобсом), удостоєних такої честі.^[8]

Громадська діяльність

Дійсний член Академії інженерних наук ІВМ та Академії інженерних наук України. Член Наукового товариства імені Шевченка, член управи НТШ у США.

Діяч українських студентських і громадських організацій діаспори, член президії Світового конгресу вільних українців, голова Комітету Української Молоді при СКВУ. Організатор і Голова студентських товариств в Едмонтоні та Бостоні. Засновник і керівник української радіопрограми в Едмонтоні. Організував акредитовані курси української культури в Мерсі-коледжі (Нью-Йорк). Активний діяч Пласту, був Головою ГПБ і ГПР, зараз є Начальним Пластуном, всебічно сприяв розбудові Пласту в Україні. Член 29-го Куреня УПС «Сіроманці». Нагороджений вищими пластовими відзнаками.

Мешкав у містечку Браєркліф Манор, штат Нью-Йорк. Мав канадське та американське громадянства.

27 вересня 2013 року Любомир Романків став почесним громадянином рідної Жовкви.

Помер у США 28 червня 2024 року^[9]

Про Україну Романків сказав так: «Коли я приїжджаю до України, я відчуваю, що я є у своїй країні, де я народився і де все мені рідне. Я поїхав з України, коли мені було 13 років. Коли увечері до Жовкви прийшли совєтські війська, то вже вночі з'явилися списки тих хто має бути розстріляний наступного ранку».^[10]

Пластове життя і діяльність

Член ВСУМ у Львові в 1943-44 роках. На той час Пласт був таємною організацією^[11].

• Став членом Пласту в 1946-му році в Берхтесґадені, Німеччина. І-ша проба й присяга.
• 1947-48 — II і III проби — Мюнхен-Фрайман, Німеччина. Вишколи: Виховників УПЮ і УПН та зв'язкових. Гуртковий, кур. провід.
• 1948-57 — Співорганізатор станиці Едмонтон, виховник, зв'язковий, гніздовий, кошовий, станичний.
• 1958-61 — Юнацький виховник в Бостоні, кошовий. 1965-77 — 2-ий заступник Голови КПС та секретар КПС в США.
• 1978-84 — Голова ГПБ; ступінь сен. керівництва; засновник Фонду Дрота. Ініціатор ЮМПЗ-82 в Європі.
• 1987-94 — Голова ГПРади. Ініціатор переговорів із Скаутовим бюром в Женеві про приняття Пласту до Світового Скаутинґу. Як Голова ГПР взяв участь в перших 4-ох З'їздах Пласту в Україні й допомагав спрямовувати пластову працю.
• 1994 — Заступник Голови ГПБ для зв'язку зі Скаутовим Бюром. Разом з делегацією України брав участь у 18-му Світовому Джемборі. Репрезентував Пласт у розмовах із Скаутовим Бюром.

Пластові відзнаки: III, II і І юнацькі; III й II старшопластунські; св. Юрій в Сріблі та в Золоті.

Нагороди

• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (22 серпня 2020) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, розвиток міждержавного співробітництва, плідну громадську діяльність^[12].

Вшанування

• Портрет Любомира Романківа розміщений у Залі національної слави США. Після Ігора Сікорського, Любомир Романків став другим українцем, чий портрет висить у цій залі.^[10]
• 18 липня 2024 року вулицю Червону у Львові перейменовано на вул. Любомира Романківа^[13].