Людвік Кубаля

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кубаля.

Людвік Кубаля (пол. Ludwik Kubala, нім. Ludwig Kubala;^[2] 9 вересня 1838, Камениця, нині Лімановський повіт, Малопольське воєводство, Польща — 30 вересня 1918, Львів) — польський історик, педагог, громадський діяч. Дійсний член Краківської академії мистецтв (1903) і НТШ (1914). Президент «Товариства шанувальників історії Львова» (від 1906).

Людвік Кубаля
Ludwik Kubala
світлина Людвіка Кубалі
Народився	9 вересня 1838(1838-09-09) с. Камениця, нині Лімановський повіт, Малопольське воєводство, Польща
Помер	30 вересня 1918(1918-09-30) (80 років) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	Австрійська імперія →  Австро-Угорщина
Національність	поляк
Місце проживання	Львів
Діяльність	історик, педагог, громадський діяч
Галузь	історія[1]
Alma mater	Ягеллонський та Віденський університети
Знання мов	польська[1]
Учасник	Польське повстання 1863—1864
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
Головував	Президент «Товариства шанувальників історії Львова»
Конфесія	римо-католик
Батько	Людвік Кубаля
У шлюбі з	Леонія Тшцінська
Діти	Томаш
Нагороди	Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

надгробок Л. Кубалі

Народився 9 вересня 1838 року в с. Камениця (нині Лімановського повіту, Малопольське воєводство, Польща). Батько — Людвік Кубаля, за родинною традицією закінчив Львівський університет, працював юстиціаром в місті Ліманова. Матір — дружина батька Вільгельміна Пясецька.^[3]

Навчався в Ягеллонському (1857—1858, 1861—1862 роки) та Віденському (1858—1861) університетах.

Брав участь у польському повстанні 1863—1864 років, зокрема, очолював поліцію повстанців у Кракові, за що влада засудила його до п'яти років ув'язнення. У 1866 році амністований імператором Австро-Угорщини Францом Йозефом І. У 1867 році склав докторат з історії у Львівському університеті. Після цього працював у гімназіях в містах Львів та Золочів. Досліджував історію Польщі XVII—XVIII ст., при цьому приділяв увагу вивченню історії українського козацтва, використовуючи архівні матеріали. 1881 року почав публікувати видання «Szkicy historyczny»^[4]. 1892 року працював учителем у цісарсько-королівській гімназії імені Франца Йозефа у Львові.^[5] 1906 року став Президентом Товариства шанувальників істо­рії Львова. 1914-го — Дійсним членом НТШ, 1918-го — Почесним доктором Львівського університету.^[6]

1894 року був нагороджений австрійським Орденом Франца Йосифа.^[2] Польський письменник Генрик Сенкевич під впливом праць Л. Кубалі написав трилогію «Ogniem i mieczem», «Po­top», «Pan Wołodyjowski».

Помер 30 вересня 1918 року у Львові,^[6] похований на Личаківському цвинтарі.

Сім'я

Дружина — Леонія Марія Гелена Тшцінська гербу Побуг (пол. Leonia Trzcińska, 1853—1934).^[7] Діти:

• Вавжинець Людвік — правник, громадський і політичний діяч
• донька^[8]
• Томаш Кубаля, скульптор.^[9]

Вшанування

У 1921 році на честь Людвіка Кубалі названо вулицю у Львові (нинішня вулиця Володимира Шухевича).

Вибрана бібліографія

•     Облога Львова в 1648 році / Oblężenie Lwowa w roku 1648.
•     Королевич Ян Казимир / Królewicz Jan Kazimierz.
•     Облога Збаража / Oblężenie Zbaraża.
•     Битва під Берестечком / Bitwa pod Beresteczkiem.
•     Костка-Наперський / Kostka-Napierski.
•     Процес Радзийовського / Proces Radziejowskiego.
•     Перше «Liberum Veto» / Pierwsze «Liberum Veto».
•     Криваві свати / Krwawe swaty.
•     Чорна смерть / Czarna śmierć.
•     Жванецький похід / Wyprawa żwaniecka.
•     Московська війна 1654-1655 рр. / Wojna moskiewska R. 1654-1655.
•     Шведська війна 1655 і 1656 рр. / Wojna szwecka w roku 1655 i 1 656.
•     Бранденбурзька війна і напад Ракоші в 1656-1657 рр. / Wojna Brandenburska i najazd Rakoczego w roku 1656-1657.
•     Данські війни і олівський мир / Wojny duńskie i pokój oliwski і ін.