Людовик III Сліпий

Людовик III Сліпий (фр. Louis III l'Aveugle, італ. Ludovico III il Cieco, близько 880 — 28 червня 928, Арль) — імператор Священної Римської імперії (901—905), король Провансу (887—928), король Італії (900—905), король Нижньої Бургундії (887—928), син Бозона В'єнського, короля Нижньої Бургундії, й Ірменгарди, дочки імператора Людовика II. Був двічі одружений з Анною Константинопольською та Аделаїдою Бургундською.

Людовик III Сліпий фр. Louis III l'Aveugle, італ. Ludovico III il Cieco
Прапор 10-й Римський Імператор
22 лютого 901 — 21 липня 905
Коронація:	22 лютого 901, Рим
Регент:	Гуго Арльський (21 липня 905 — 28 червня 928)
Попередник:	Арнульф Каринтійський
Наступник:	Беренгар I
Король Італії
12 жовтня 900 — 21 липня 905
Коронація:	12 жовтня 900
Попередник:	Беренгар I
Наступник:	Беренгар I
Король Нижньої Бургундії
11 січня 887 — 28 червня 928
Попередник:	Бозон В'єнський
Наступник:	Гуго Арльський
Народження:	близько 880 Отен або Прованс, Франція
Смерть:	28 червня 928(0928-06-28) Арль
Рід:	Бозоніди
Батько:	Бозон В'єнський
Мати:	Ірменгарда Італійська
Шлюб:	Anna of Constantinopled
Діти:	син: Карл Костянтин
Медіафайли у Вікісховищі

Правління

Срібні денарії, викарбувані з іменем папи Бенедикта IV (аверс) та імператора Людовика (реверс)

У 900 році великі феодали закликали Людовіка до Італії, де 12 жовтня коронували його як короля Ломбардії, а 22 лютого 901 року папа Бенедикт IV увінчав його в Римі імператорської короною. Однак владу Людовика над Італією оскаржував Беренгар I, який змусив його залишити країну. Повернувшись в 904 році, Людовик оволодів Ломбардією, проте 21 липня 905 року Беренгар I взяв його в полон у Вероні, осліпив і вислав до Провансу, де він і залишався до кінця життя.

Людовик повернувся до В'єнна, своєї столиці, і до 911 року передав більшу частину влади в Нижньому Бургундському королівстві в руки Гуго Арльського. Гуго став маркграфом Провансу і маркізом В'єнна^[1] і переніс столицю до Арля. Як регент Гуго одружився з сестрою Людовика Віллою. Людовик прожив свої дні аж до самої смерті в безвісності, і все своє життя він продовжував називати себе римським імператором^[2]. Людовик помер у місті Арль. у 928 році. Його спадкоємцем став його швагро, Гуго Арльський^[3].