Людські ресурси

Людські́ ресу́рси, також часто HR (від англ. human resources) — сукупність робітників з кваліфікацією до розробки або підтримки продукту або сервісу^[1].

Загальний огляд

Походження терміна

Економіст Джон Коммонс використав термін «людський ресурс» в своїй книзі 1893 року Розподіл багатств (англ. The Distribution of Wealth), але далі його не розвинув. Поняття «людського ресурсу» було у вжитку впродовж 1910-20-х років у тому розумінні, що робітників сприймали як вид капітальних активів. Уперше в сучасному розумінні поняття «людського ресурсу» використав економіст Едвард Бакке^[en] у своїй доповіді 1958 року^[2].

Поняття на практиці

Корпорації традиційно бачили робітників, як активи підприємства, чия вартість збільшується за допомогою подальшого тренування та розвитку^[en][3]. Компанії зазвичай застосовують широкий діапазон методів управління персоналом, щоб капіталізувати ці «людські активи».

При управлінні людськими ресурсами зазвичай беруть до уваги три основні речі:

1. Демографія: характеристики населення/робочої сили, наприклад, вік, стать або соціальний статус. Ці показники можуть вплинути на розмір пенсії, умови страхування тощо.
2. Різноманітність: розподіл серед населення/на робочому місті. Захисники «різноманітності на робочому місті» стверджують що вона є відбитком структури самого суспільства з точки зору раси, статі, сексуальної орієнтації тощо.
3. Уміння та кваліфікація: коли промисловість переходить від ручної праці до більш пов'язаної з управлінням, зростає потреба у висококваліфікованих випускниках вишів. Якщо ринок робочої сили «обмежений» (наприклад, не вистачає працівників, щоб виконувати якусь роботу), то роботодавці мусять змагатися за працівників, пропонуючи їм фінансову винагороду, вкладаючи гроші в їх добробут тощо.

Див. також

• Робітник
• Персонал
• Робоча сила
• Трудові ресурси
• Кадрові ресурси
• Інвестиції в людський капітал
• Соціальний пакет