Лібертаріанський консерватизм

Лібертаріáнський консервати́зм^[1], лібертарний консерватизм^[2][3], консервативне лібертаріанство^[4] або фузіонізм — це права політична ідеологія, що характеризується поєднанням елементів консерватизму та лібертаріанства^{[1][3][5][6][7]}. Засновником цієї ідеології є Франк Майер. В США, лібертаріанські консерватори – це послідовники батьків-засновників США^[8] та багато хто з них є прибічниками Республіканської партії США^[9].

Прапор, що символізує поєднання лібертаріанства та консерватизму

Історія

Через свою спорідненість з класичним лібералізмом^[10] та через те, що погляди лібертарних консерваторів схожі до поглядів батьків-засновників США^[1][8], погляди схожі на консервативне лібертаріанство можна побачити в США та Британії ще в XVIII–XIX ст.^[1][11][12].

Проте, остаточно синтезувалася ця ідея у 1950-х роках Франком Мейером^[6][13], котрий виклав свої ідеї в роботах "У захист свободи: Консервативне кредо" та "Консервативний мейнстрім".

У 1990-х роках сформувалося палео-лібертаріанство, що є дуже схожим з консервативним лібертаріанством. Лью Роквел у своєму маніфесті "Справа для палео-лібертаріанства" написав, що треба знову відновити поєднання консерватизму та лібертаріанства^[14]. Одним із направленням лібертарного консерватизма є християнське лібертаріанство^[9]. Проте, це направлення є молодим і ще не остаточно відділилося від консервативного лібертаріанства.

Ганс-Герман Гоппе вважав, що кожен лібертаріанець повинен бути консерватором, а кожен консерватор – лібертаріанцем^[15]. Свої основні ідеї він виклав у 2000-х роках у своїй праці "Демократія: скинутий бог".

Основні тези

Економіка

Лібертаріанський консерватизм підтримує лібертаріанську ідею вільного ринку^[1][7][12]. Ряд лібертарних консерваторів віддають перевагу австрійській економіці і критично ставляться до фіатних грошей^[7]. Ідеологія консервативного лібертаріанства також підтримує, де це можливо, послуги з приватизації, які традиційно надаються урядом^[7]. Консервативні лібертаріанці виступають за мінімальне регулювання урядом соціального життя та відстоює фіскальну дисципліну та повагу до контрактів^[7].

Філософські засади

В основі консервативно-лібертаріанського світогляду лежить концепція особистості^[12]. Слідом за Локком консервативні лібертаріанці вважають людей «вільними, рівними та незалежними». Свобода особистості корениться в її здатності мислити самостійно^[1][12]. Однак здебільшого консервативно-лібертаріанський погляд на свободу орієнтований на зовнішній світ^[12]. Це і є консервативною "частиною" цієї ідеології. В її основі лежить філософія консервативного суспільства, що виникло не внаслідок постійного державного регулювання життя людей, а внаслідок активної діяльності громадянського суспільства^[7]. Ця рівність розуміється формально: хоча люди різняться за багатьма аспектами, наприклад, за своїми здібностями, соціальним статусом і кількістю майна, яким вони володіють, вони рівні в тому сенсі, що кожен має однакові претензії на свободу, а також право на рівний захист і поводження відповідно до закону^[12]. Крім того, лібертарні консерватори вважають, що вільний ринок приносить суспільству соціальну стабільність^[1]. Часто, лібертаріанські консерватори є християнами, що зумовило виникнення окремого напряму лібертарного консерватизму – християнського лібертаріанства^[9].

Кандидат філофських наук Едуард Юрченко вважає основним джерелом лібертарного консерватизму Ганса-Германа Гоппе^[2], що вважав, що кожен консерватор повинен бути лібертаріанцем, а кожен лібертаріанець повинен бути консерватором^[15]. В той самий час, кандидат політичних наук Зоряна Оніпко зазначає, що погляди Гоппе різняться з поглядами інших лібертарних консерваторів^[6].

Див. також

• Лібертаріанство
• Консерватизм
• Фіскальний консерватизм
• Американська революція
• Батьки-засновники США
• Рух Чаювання
• Козацтво