Лігатура (типографія)

Лігату́ра в типографії (лат. ligatura від лат. ligo — зв'язую) — об'єднання знаків двох літер в один друкований символ для гармонійнішого вигляду шрифта в наборі^[1].

Типові лігатури латинської абетки

Форма і відбиток лігатури, що складається з літер s (старий, «довгий» варіант літери) та i, шрифт Garamond, 12-й кегль

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лігатура.

Найпоширенішими лігатурами латинської абетки є fl (fl), fi (fi).

Знак амперсанда «&» також є видозміненою лігатурою символів «e» і «t» (від лат. et — і), що помітніше в курсивних варіантах цього символу.

У кирилиці лігатури використовують менше, зокрема в українській мові — лише в окремих жирних шрифтах для символів «ії» та «її». У сербській та македонській абетках існують літери Љ та Њ, які є лігатурами Л з Ь та Н з Ь відповідно.

Лігатура як художній прийом є дуже поширеним в логотипах.

Коли лігатурою двох окремих літер стало позначається певний звук, таку лігатуру називають диграфом чи диграммою. Наприклад, у французькій мові, часто вживається диграф œ.

Див. також

• Вензель
• Диграф
• Кернінг
• Монограма
• Трекінг