Ліндеман Володимир Карлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ліндеман.

Володимир Карлович Ліндеман (30 липня 1868, Петровсько-Розумовське — 18 квітня 1933, Варшава) — польський і російський патолог, один із творців загально біологічного напряму в патології. Перший ректор Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту. Організатор української школи в галузі патологічної фізіології.

Володимир Карлович Ліндеман
Народився	30 липня 1868(1868-07-30) Петровсько-Розумовське (нині в складі Москви)
Помер	18 квітня 1933(1933-04-18) (64 роки) Варшава ·цереброваскулярні хвороби
Поховання	Православний цвинтар у Варшаві
Країна	Російська імперія , СРСР
Діяльність	лікар, патологоанатом
Alma mater	Московський університет
Галузь	патологія
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь	доктор медицини
Відомі учні	Вашетко Микола Памфілович, Нещадименко Марко Петрович, Кронтовський Олексій Антонінович
Батько	Ліндеман Карл Едуардович
Ліндеман Володимир Карлович у Вікісховищі

Біографія

Народився 30 липня 1868 в маєтку Петровсько-Розумовське (нині в складі Москви) в родині ентомолога Карла Едуардовича Ліндемана.

У 1893 році закінчив медичний факультет Московського університету. Був залишений асистентом при кафедрі загальної патології, якою завідував Олександр Фохт^[ru], для підготовки до звання професора. 7 березня (24 лютого за юліанським календарем) 1896 року Ліндеман захистив дисертацію доктора медицини на тему «Про вплив перев'язування сечоводів на будову та функцію нирки». 1897 року його призначили приват-доцентом кафедри загальної патології Московського університету. З січня 1898 Ліндеман перебував у дворічному закордонному відрядженні. За цей час він працював у 14 лабораторіях та опублікував 15 експериментальних праць.^[1]

Ліндеман багато років очолював кафедру загальної патології Київського університету, професор (1902—1922), директор Бактеріологічного інституту (1910—1922). Був одним із організаторів Київського жіночого медичного інституту, в якому читав курс зоології та загальної патології й заснував зоологічний музей.

Після 1922 року вів курс фармакології і токсикології у Варшавському університеті. В останні роки життя — професор Ягеллонського університету в Кракові.

Помер 18 квітня 1933 року у Варшаві.

Наукова робота

Досліджував питання загальної патології та токсикології. Разом із Фохтом встановив роль нервово-рефлекторних факторів у порушеннях кровообігу та діяльності серця при емболії легеневої артерії. В лабораторії І. І. Мечникова в Пастерівському інституті у Парижі отримав нефротоксичну сироватку, з допомогою якої вперше відтворив у піддослідних тварин цитотоксичний нефрит. Налагодив масове виробництво сироваток та органотерапевтичних препаратів, досліджував токсикологію бойових отруйних речовин, започаткував розробки з проблем газового захисту та надання допомоги ураженим газами.

Головні роботи

• «О рвоте беременных» (1894);
• «Ueber die Innervation d. Schilddruse» і «Antitoxische Function d. Schilddruse» («Centr. fur Allg. Pathol.», 1891);
• «Ueber die pathologische Fettbildung» («Ziegl. Beitrage», 1898);
• «Ueber das Pulegon» («Arch. fur exper. Pathologie», 1898);
• «Die Wirkung des Pulegons auf den Stoffwechsel» («Zein. fur Biol.», 1899);
• «Sur l'action de quelques poisons renaux» («Annales de l'Instit. Pasteur», 1900);
• «Цитолизины как причина токсических нефритов» (М., 1901);
• «Ueber die Resorption in der Niere» («Ziegl. Beitr.», 1904);
• «Механизм мочеотделения» (Киев, 1908);
• Lindemann, W. Beiträge zur Theorie der Harnabsonderung. Archiv f. experiment. Pathol. u. Pharmakol 59, 196–208 (1908). https://doi.org/10.1007/BF01841025
• «Учебник общей патологии» (ib., 1911);
• «Краткий курс медицинской зоологии» (1912) та інші.