Лінійний крейсер

Лінійний кре́йсер — бойовий надводний корабель, різновид лінійного корабля. Перевершував його швидкістю, але дещо поступався за потужністю броньового захисту та, іноді, артилерійського озброєння. Лінійні крейсери призначалися для боротьби з крейсерами противника, початку бою лінійних сил і набігових дій.

Перший у світі лінійний крейсер HMS «Інвінсбл». Королівський військово-морський флот Великої Британії

Найбільший у світі лінійний крейсер HMS «Худ». Королівський військово-морський флот Великої Британії

Японський лінійний крейсер «Конго». Імперський флот Японії

Німецький лінійний крейсер «Шарнгорст»^[1]. Крігсмаріне

Французький лінійний крейсер «Дюнкерк»^[1]. Військово-морські сили Франції

Американський великий (лінійний) крейсер USS «Аляска». ВМС США

Зміст

Перший лінійний крейсер, англійський HMS «Інвінсбл», був спущений на воду в 1907 році. Його водотоннажність 17 300 т, швидкість 26,5 вузла (43 км/год), озброєння: вісім 305-мм і шістнадцять 102-мм гармат. Лінійні крейсери стали будуватися також у Німеччині і Японії. У 1913 в Російській імперії були закладені 4 лінійні крейсери типу «Ізмаїл» водотоннажність 32 500 т, озброєння: дванадцять 356-мм, двадцять чотири 130-мм, вісім 75-мм гармат, швидкість 27 вузлів (близько 44 км/год). За потужністю артилерійського озброєння і броньовому захисту ці лінійні крейсери перевершували усі, що були і що тільки будувалися за кордоном, проте вони до строю не увійшли.

На початок Першої світової війни на всіх флотах знаходилося і закінчувалося будівництво 27 лінійних крейсерів. У ході бойових дій на морі виявилася велика вразливість лінійних крейсерів від артилерійського вогню. 31 травня 1916 в Ютландському бою від артилерійського вогню вибухнули англійські лінійні крейсери HMS «Інвінсбл», «Індіфатігебл», «Куїн Мері», затонув німецький «Лютцов». Під кінець війни броньований захист лінійних крейсерів почав збільшуватись, натомість збільшилась і швидкість лінійних кораблів, тож межа між цими двома класами почала розмиватися. Крім того обмеження на тоннаж лінкорів, запровадженні Вашингтонською морською угодою 1922, у якій лінійні крейсери були зараховані як лінійні кораблі, змусили зробити вибір не на користь дорогих, але, по суті спеціалізованих кораблів, якими були лінійні крейсери.

У 20-х рр. усі японські лінійні крейсери (4) при модернізації були перероблені на лінкори (посилено бронювання при деякому зниженні швидкості). Частина недобудованих англійських, американських та японських лінійних крейсерів була переобладнана в авіаносці.

На початок Другої світової війни 3 лінійних крейсери мала тільки Велика Британія. Її найбільший у світі лінійний крейсер «Худ» (побудований в 1918 р., водотоннажність 46 000 т) вибухнув 24 травня 1941 під час бою з німецьким лінкором «Бісмарк», лінійний крейсер «Ріпалс» був потоплений японською авіацією 8 грудня 1941, а однотипний «Рінаун» після війни зданий на злам.

Термін "лінійний крейсер" використовувався в англомовних джерелах для позначення радянських крейсерів проекту 1144 "Орлан". Хоч ці важкі атомні ракетні крейсери не несли потужної броні, а їх основною зброєю були протикорабельні ракети, тоннаж кораблів був сумірний лінійним крейсерам часів Першої світової війни та вдвічі перевищував сучасні їм ракетні крейсери.

Див. також

• Легкий крейсер
• Важкий крейсер
• Авіаносний крейсер
• Броненосний крейсер
• Монітор (корабель)
• Крейсер ППО

Джерела

• Радянська військова енциклопедія. «К-22» —ЛИНЕЙНЫЙ // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 4. — С. 651. — ISBN 00101-236. (рос.)

Посилання

• Maritimequest Battleships & Battlecruisers of the 20th century [Архівовано 29 травня 2009 у Wayback Machine.]
• British and German Battlecruisers of the First World War [Архівовано 8 травня 2009 у Wayback Machine.]
• Navsource Online [Архівовано 1 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Немецкие линейные крейсера типа «О»
• Линейные корабли последнего поколения [Архівовано 16 травня 2013 у Wayback Machine.]
• Линейные крейсера [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Література

• Breyer, Siegfried (1973). Battleships and Battle Cruisers 1905–1970. Garden City, New York: Doubleday. ISBN 978-0-385-07247-2.
• Burr, Lawrence (2006). British Battlecruisers 1914–1918. Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-84603-008-6.
• Burt, R. A. (2012). British Battleships, 1919–1939 (вид. 2nd). Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-052-8.
• Constam A. British battlecruisers. 1939–1945. — Oxford: Osprey Publishing Ltd, 2003. — (New Vanguard). — ISBN 1-84176-633-X
• Friedman, Norman (1984). U.S. Cruisers: An Illustrated Design History. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-718-6.
• Garzke, William H. & Dulin, Robert O. (1985). Battleships: Axis and Neutral Battleships in World War II. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-0-87021-101-0.
• Konstam, Angus (2003). British Battlecruisers 1939–45. Oxford, UK: Osprey Books. ISBN 978-1-84176-633-1.
• Noot, Lt. Jurrien S. (1980). Battlecruiser: Design Studies for the Royal Netherlands Navy 1939–40. Warship International. Toledo, Ohio: International Naval Research Organization. XVII (3): 242—273.
• Osborne, Eric F. (2004). Cruisers and Battle Cruisers: An Illustrated History of Their Impact. Santa Barbara, California: ABC CLIO. ISBN 1-85109-369-9.
• Roberts, John (1997). Battlecruisers. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-55750-068-1.
• Staff, Gary (2006). German Battlecruisers: 1914–1918. Oxford, UK: Osprey Books. ISBN 978-1-84603-009-3. OCLC 64555761.
• Whitley, M. J. (1998). Battleships of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-55750-184-X.
• Whitley, M. J. (1995). Cruisers of World War Two: An International Encyclopedia. London: Cassell. ISBN 1-86019-874-0.
• Балакин С. А., Дашьян А. В. и др. Линкоры Второй мировой. Ударная сила флота. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2006. — 256 c.: ил. — (Арсенал Коллекция). — 3000 экз. — ISBN 5-699-18891-6, ББК 68.54 Л59
• Патянин С. В., Дашьян А. В. и др. Крейсера Второй мировой. Охотники и защитники. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2007. — 362 с. — ISBN 5-699-19130-5