Лінійні кораблі класу «Сент-Вінсент»

Лінійні кораблі класу «Сент-Вінсент» — три дредноути, побудованих для Королівського флоту в першому десятилітті 20-го століття.

Головний корабель типу, «Сен-Вінсент» на стоянці, 1910 рік
Проєкт
Назва:	St Vincent-class battleship
Оператори:	Велика Британія
Попередник:	Лінійні кораблі типу «Беллерофон»
Наступник:	«Нептун»
Будівництво:	1907-1910
У експлуатації:	1910–1922
Заплановано:	3
Побудовано:	3
Втрачено:	1
Віддано на брухт:	2
Основні характеристики
Водотоннажність:	19,700 т (нормальна)
Довжина:	163,4 м
Ширина:	25,7 м
Осадка:	8,5 м
Потужність:	18 300 кВт (24,500к.с.)
Двигуни:	2 турбіни
Швидкість:	21вузла
Дальність плавання:	6900 морських миль (12,800 км) при швидкості 10 вузлів
Екіпаж:	755-835
Озброєння:	10 х 305-мм гармат 20 х 102-мм гармат 3 х 450-мм торпедні апарати
Бронювання:	Броньовий пояс: 203-254 мм Палуба: 19-76 мм Башти головного калібру: 279 мм Барбети: 127-254 мм Перебірка: 203 мм Бойова рубка: 279 мм

Конструкція

Фактично являли собою вдосконалений попередній клас «Беллерофон» з новими гарматами головного калібру з подовженим стволом, дещо посиленим бронюванням, що призвело до деякого зростання розмірів. (довжини на 3 м. та водотоннажності на 600 тон).^[1]

Представники

Назва	Будівництво	Закладений	Спущений на воду	Вступив у стрій	Доля
Сент-Вінсент HMS St Vincent	Портсмут	30 грудня 1907 року	10 вересня 1908 року	3 травня 1910 року	Зданий на злам 1 грудня 1921 року
Коллінгвуд HMS Collingwood	Девонпорт	3 лютого 1908 року	7 листопада 1908 року	12 квітня 1910 року	Зданий на злам 12 грудня 1920 року
Венгард HMS Vanguard	Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернесс	2 квітня 1908 року	22 лютого 1909 року	1 березня 1910 року	Вибухнув та затонув у Скапа-Флоу 9 липня 1917 року

Служба

Кораблі-побратими провели всю свою кар'єру в Домашньому та Великому флотах. Крім участі у Ютландській битві у травні 1916 р., а також безрезультатній операції 19 серпня того ж року, коли німецький флот знову виходив у море, їхня служба під час Першої світової війни загалом складалася зі звичайного патрулювання та навчання в Північному морі^[2].

«Венгард» був знищений у 1917 році вибухом власних боєприпасів, екіпаж майже повністю загинув^[3]. Два кораблі, які залишилися, застаріли до кінця війни в 1918 році і перебували або в резерві, або використовувалися як навчальні кораблі, перш ніж були продані на металобрухт на початку 1920-х років. Чимало матеріалів з «Венгарда» було піднято перш ніж його оголосили місцем військового поховання^[4]. З 2002 року воно було визначено як контрольоване місце відповідно до Закону про охорону військових останків 1986 року, і занурення на затонулий корабель взагалі заборонено.