Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Ліснича Вікторія Миколаївна
український політик З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Вікторія Миколаївна Ліснича (нар. 15 травня 1978, Кіровоградська область) — український громадський і політичний діяч, президент ГО «Міжнародна дипломатична рада в Україні»[1], екс-заступник міністра культури України[2].
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Після закінчення школи вступила до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, де отримала кваліфікацію лікаря за фахом «Лікувальна справа».[3]
У 2005 отримала диплом Київського національного економічного університету (магістр права). [4]
У 2012 році отримала кваліфікацію «Режисер. Керівник мистецьких проектів. Викладач» в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв.[5]
Після Національного медичного університету була лікарем-кардіологом у Інституті серцево-судинної хірургії ім. Н. М. Амосова, заступником директора Державного підприємства «Управління з експлуатації майнового комплексу» Міністерства фінансів України.[3]
З серпня 2007 року по березень 2010 — заступник директора Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. Н. М. Амосова».[3]
З вересня 2010 по жовтень 2011 обіймала посаду заступника Міністра культури України.[4] 23 січня 2012 наказом Міністра культури України призначена на посаду генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.[4]
20 лютого 2013 Вікторія Ліснича стала віце-президентом Європейської економічної палати торгівлі, комерції та промисловості в Україні.[6]
Remove ads
Громадська і політична діяльність
З 2002 по 2006 була депутатом Шевченківської районної ради м. Києва.[3]
У 2012 балотувалася в народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 223 як самовисуванець.[7]
Президент асоціації «Біомедична інженерія».[8]
2014 року стала співзасновником і керівником ГО «Міжнародна дипломатична рада в Україні».[джерело?]
2023 року стала засновницею БФ «Кле-Вер», що займається забезпеченням військових потреб та автомобілів.[9][10][первинне джерело]
Remove ads
Наукова діяльність
Член Вченої ради Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. Н. М. Амосова.[8]
Співавтор навчального посібника «Релігійна політика стародавніх і середньовічних держав», виданого в 2011 році (ISBN 978-617-02-0069-3).[11]
Доцент кафедри державного управління МАУП та доцент кафедри в Державному Університеті телекомунікацій.
Відзнаки
- Орден святої рівноапостольної княгині Ольги Української Православної Церкви (24 листопада 2011).[4]
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads