Літопис Аскольда

«Літопис Аскольда» («Аскольдов літопис») — реконструкція літопису декількома дослідниками, який гіпотетично написано за часів правління київських князів Аскольда і Діра. Більшістю дослідників визнається науковою містифікацією.

Версії існування літопису

Про можливе існування записів християн на Русі за князя Аскольда вперше заговорив І. Є. Забєлін. На таку ідею його спонукали записи в Никонівському літописі за 60-ті роки IX століття^[1]. Однак, І. Є. Забєліна тоді дослідники не підтримали, а про його ідею надовго забули^[2][3]. Б. О. Рибаков суттєво розвинув цю ідею в книзі 1963 року «Давня Русь: Сказання. Билини. Літописи»^[4], виділивши записи з Никонівського літопису, що належали до «Літопису Аскольда», тим самим зробив раннім періодом літописання IX століття^[5][6]. Він встановив, що в Никонівському літописі знаходяться вісім фрагментів цього літопису за період 867—882 роки. При цьому, на думку історика, Аскольдів літописець користувався олександрійсько-болгарським рахунком років «від створення світу». Він також стверджував, що «Літопис Аскольда» носить на собі болгарський вплив^[7].

М. Ю. Брайчевський з довірою поставився до побудов Б. О. Рибакова і спробував реконструювати «Літопис Аскольда». Однак в свою реконструкцію він додав не тільки ті вісім фрагментів, що були виділені Б. О. Рибаковим, але і ряд інших^[8]. На думку історика, книжники Ярослава Мудрого переробили літописні дані — перенісши події, що були пов'язані з Аскольдом, на князів Олега Віщого, Ігоря Старого, Володимира Великого (походи і договори з Візантією, хрещення тощо)^[9]. Основні ідеї М. Ю. Брайчевського по Аскольдовому літописанню були відображені в декількох його роботах^[10][11]. В реконструюючому вигляді «Літопис Аскольда» був вперше виданий в 1988 році в журналі «Київ»^[12] (перевиданий в 2001 році^[13], а в 2009 році був виданий уривок^[14]).

Наступним прихильником існування «Літопису Аскольда» виступив П. М. Сас в своїй статті^[15]. Він в «Катехизмі» 1627 року Лаврентія Зизанія знайшов сліди Аскольдова літописця^[16]. Автор вибрав для пошуку літописання IX—X століть текст неісторичного характеру, а саме маленький уривок, де йдеться про чотири хрещення Русі^[17]. П. М. Сас припускав, що Зизанію могли бути доступні джерела (наприклад, тексти «Невідомого літописця»), які інформували про християнізацію Русі IX століття, які згодом до нас не дійшли^[18].

Критика

До гіпотез Б. О. Рибакова та М. Ю. Брайчевського про існування «Літопису Аскольда» дослідники в основному відносяться скептично^{[8][19][20][21][22]}. На думку П. П. Толочка, можна лише припустити на підставі аналізу Никонівського літопису та Повісті врем'яних літ, що за часів князя Аскольда або трохи пізніше в Києві могли з'явитися поодинокі записи. Але говорити про стійку літописну традицію в IX столітті не доводиться^[23]. В. М. Ричка стверджує, що «Літопис Аскольда» М. Ю. Брайчевського є «ілюзією джерельної реальності». Проте, це яскравий пам'ятник суспільно-політичної думки XX століття^[24].

Видання «Літопису Аскольда»

• Брайчевський М. Ю. Літопис Аскольда // Вибране. — К. : Видавництво імені Олени Теліги, 2009. — Т. II. — С. 762—773. — ISBN 978-966-355-029-9.
• Брайчевський М. Ю. Літопис Аскольда // Київ. — 1988. — № 2. — С. 146—170.
• Брайчевський М. Ю. Літопис Аскольда. — К. : Український центр духовної культури, 2001. — С. 7—43.