Магалашвілі Кетеван Костянтинівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Магалашвілі.

Кетеван Костянтинівна Магалашвілі (груз. ქეთევან კონსტანტინეს ასული მაღალაშვილი; нар. 7 (19) квітня 1894, Кутаїсі, Кутаїська губернія, Російська імперія — пом. 30 травня 1973, Тбілісі, ГрузССР, СРСР) — грузинська і радянська художниця-портретистка, народна художниця Грузинської РСР (1961 рік).

Магалашвілі Кетеван Костянтинівна
ქეთევან კონსტანტინეს ასული მაღალაშვილი
Народження	19 квітня 1894(1894-04-19)[1] або 7 квітня 1889(1889-04-07)[2]  Кутаїсі, Кавказьке намісництво, Російська імперія
Смерть	30 травня 1973(1973-05-30)[2]
	Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Поховання	Дідубійський пантеон
Країна	Російська імперія  Грузинська Демократична Республіка  СРСР
Жанр	портрет
Навчання	Московське училище живопису, скульптури та зодчества (1917) і Академія Колароссі
Діяльність	реставрація, художниця, портретистка
Працівник	Tbilisi National Galleryd
Нагороди
Магалашвілі Кетеван Костянтинівна у Вікісховищі

Біографія

Народилася 7 квітня 1894 року в Кутаїсі. Коли дівчинці було два роки, сім'я переїхала до Тбілісі^[3].

У 1911 році вступила до Школи живопису і скульптури в Тбілісі, в 1915 році перевелася до Московського училища живопису, ліплення і зодчества.

Приїхавши влітку 1917 року до Грузії, повернутися в Москву вже не змогла через революційні події в колишній Російській імперії^[4]. Почала працювати над створенням грузинських національних костюмів в театрі-студії Георгія Джабадарі^[3].

Олександр Цуцунава, Кетеван Магалашвілі та Дмитро Шеварднадзе (1930 рік)

У 1921 році влаштувалася працювати до бібліотеки Національної галереї^[3], де познайомилася з її засновником і директором Дмитром Шеварднадзе. Під впливом досвідченого художника звернулася до жанру портрета, почала малювати друзів, знайомих, інших художників^[5].

Кетеван Магалашвілі за роботою (Париж, 1923 рік)

У 1923 році вирушила на навчання до Мюнхена, після чого в тому ж році перевелася до Академії Колароссі у Парижі^[3].

Повернувшись до Тбілісі, влаштувалася реставратором у Національну галерею, продовжила писати портрети^[3]. Після арешту і, ймовірно, страти Дмитра Шеварднадзе в 1937 році звільнилася із заснованої ним галереї^[5]. Почала активно брати участь у виставках^[4].

У 1946 році отримала звання Заслуженого діяча мистецтв Грузинської РСР^[3], з 1961 — Народний артист Грузинської РСР.

У 1961 і 1972 роки пройшли персональні виставки Кетеван Магалашвілі^[3].

Померла в Тбілісі 30 травня 1973 року.

Нагороди

• орден Трудового Червоного Прапора (17.04.1958)

Творчість

Колірне вирішення портретів Магалашвілі стримане, відчувається тонка грань психологічної сторони героїв картин. Сама художниця в одному з інтерв'ю сказала, що героя портрета потрібно спочатку розговорити, вступити з ним в боротьбу або знайти якийсь інший спосіб, щоб вловити міміку, рухи рук, рухи очей, зрозуміти головну ідею^[3].

Крім знайомих і художників, малювала портрети робітників-стахановців^[4].

Портрети Кетеван Магалашвілі знаходяться в колекціях різних музеїв, у тому числі в Державному музеї мистецтв Грузії в Тбілісі (портрети Якова Ніколадзе (1922 рік), Єлени Ахвледіані (1924 рік), Серго Закаріадзе (1951 рік)) та Музеї мистецтва народів Сходу в Москві (портрет Медея Джапарідзе (1957 рік)).

Література

ზ. ბაბუნაშვილი, თ. ნოზაძე, «მამულიშვილთა სავანე», თბ., 1994